Залюблена в зорі, у дощ і ліричні пісні українські

Нас познайомив Міжнародний фестиваль. Проходив він у Рекітах на Міжгірщині на відомому всім  обдарованим дітям України та ближнього і дальнього зарубіжжя Коваликовому полі.

Це – своєрідний бермудський трикутник. На межі його сходяться землі Львівської, Івано – Франківської та Закарпатської областей. В лоні цієї неземної краси, на сцені протягом 3-х днів виступала обдарована юнь. Її дзвінкими голосами повнилася земля. Лави гостей густо  рясніли цікавістю. Членам журі, між якими була і вона прийшлося нелегко. Оцінювати виступи і вибирати між кращими маліжан кращих було справді нелегко.

Після концерту йшла мені назустріч, вся наче виткана з ніжності і добра, світла і вдивовиж чарівна жінка – галичанка. У білій вишиваній блузочці. Строгий класичний костюм підкреслював її струнку не по роках фігуру. На загорілій шиї райдужними переливами виділялися два разки намистинок – перлин. ЇЇ бездонні сині очі, наче увібрали в себе всю літню синяву небес. Вони  випромінювали щиру мудрість, доброту і інтерес.

Ольга Царицанська (Бенькалович) член Національної спілки журналістів України, відома у світі поетеса, заступник головного редактора літературно – мистецької журналу – газети для обдарованих школярів «Сузір’я» (щомісяця виходить у Львові). Видає її Міжнародна Академія літератури і журналістики Асоційований член Міжнародного центру ЮНЕСКО.

Народилася на Львівщині. В учительській родині. Закінчила факультет іноземних мов Львівського Національного університету імені Івана Франка. У Львові викладала французьку мову та літературу. Займалася перекладом. Шукала себе в поезії. За покликанням чутливої душі – поетеса. Лірик. Авторка чотирьох поетичних збірок «Віра, Надія, Любов», «Терновий сад», «Я повернуся з журавлями», «На вітрах розлуки». Остання її четверта збірка я вийшла в серії «Бібліотечка Малої Академії літератури і журналістики». У співавторстві з Яром Чорногором видали документально-художню повість «Дві Батьківщини» про долю письменника Володимира Ковалика.  Нею написана низка унікальних статей про Великих жінок України – ХІХ – го століття. У її творчому доробку вірші для дітей, цікаві оповідання, ліричні пісні. Серед них виділяються такі: «Несу мов хрест свою любов», «Місто нашого кохання», «Україночка», «Солодка вишня», «Очі любові», «Весільна», «Мій берег», «Стрияночка», «Лелеченьки», «Останній вальс»… Вони вже стали молодіжними хітами і знайшли своїх слухачів – шанувальників.

Ольга Царицанська служить людям словом. Прийняла його в дар від Всевишнього. ЇЇ поезія прониклива, вразлива, щира, до кінця усвідомлена. Хвилює поетесу доля співвітчизників. Тисячами вони їдуть з України на заробітки. Це – дипломовані, новітні жебраки, які розбрелися по світу і працюють на полях, на будовах, в наймах за доглядом літніх і одиноких людей… У її віршах, котрі болем відлунюють в жіночому серці любов до рідного краю, його героїчного минулого, боротьба українців за вимріяну віками волю і незалежність, захоплення неповторною красою мальовничої, мов візерунки дівочих вишиванок природи, доля жінок заробітчанок. Між ними опинилася і вона. Але на значно довший час, аніж колись, коли їздила на наукові конференції та симпозіуми. Як у калейдоскопі у жіночій  свідомості оживають пережиті події, думки, емоції, почуття, сила переконливого її слова, щирість і задушевність, якої не втратила під час злетів і спадів, вготованих їй долею.

29 березня 2009 року на творчому вечорі в Чикаго у свою адресу почула багато теплих і вдячних  слів від української громадської організації «Помаранчева хвиля» від колективів редакції газет «Віче», «Українське слово», «Час і події».

Навіть на чужині українка залишається українкою. І за океаном  вона знайшла себе. Її прийняли до лав української асоціації письменників. У новому оточенні вона брала активну участь у громадсько – політичному житті української діаспори. Постійно друкувалася в україномовних американських часописах. Стала членом редколегії газети «Українське слово», головою літературно – художнього об’єднання в Чикаго «Свічка Тараса», увійшла до складу мистецько – творчої організації «Чиказька богема». Як мати тішиться успіхам двох дорослих синів Віктора та Святослава.

Залюблена в зорі, у дощ і в ліричні пісні українські ця жінка продовжує творити. Багато часу вона уділяє і обдарованим дітям України. З них зараз формується творче лице майбутньої літературної сили і слави, що колись заслужено примножить надбання світової літератури і поезії.

Марія Конкіна