Залюблена в зорі, у дощ і ліричні пісні українські

ОсобистостіЗалюблена в зорі, у дощ і ліричні пісні українські

Залюблена в зорі, у дощ і ліричні пісні українські

Нас познайомив Міжнародний фестиваль. Проходив він у Рекітах на Міжгірщині на відомому всім  обдарованим дітям України та ближнього і дальнього зарубіжжя Коваликовому полі.

Це – своєрідний бермудський трикутник. На межі його сходяться землі Львівської, Івано – Франківської та Закарпатської областей. В лоні цієї неземної краси, на сцені протягом 3-х днів виступала обдарована юнь. Її дзвінкими голосами повнилася земля. Лави гостей густо  рясніли цікавістю. Членам журі, між якими була і вона прийшлося нелегко. Оцінювати виступи і вибирати між кращими маліжан кращих було справді нелегко.

Після концерту йшла мені назустріч, вся наче виткана з ніжності і добра, світла і вдивовиж чарівна жінка – галичанка. У білій вишиваній блузочці. Строгий класичний костюм підкреслював її струнку не по роках фігуру. На загорілій шиї райдужними переливами виділялися два разки намистинок – перлин. ЇЇ бездонні сині очі, наче увібрали в себе всю літню синяву небес. Вони  випромінювали щиру мудрість, доброту і інтерес.

Ольга Царицанська (Бенькалович) член Національної спілки журналістів України, відома у світі поетеса, заступник головного редактора літературно – мистецької журналу – газети для обдарованих школярів «Сузір’я» (щомісяця виходить у Львові). Видає її Міжнародна Академія літератури і журналістики Асоційований член Міжнародного центру ЮНЕСКО.

Народилася на Львівщині. В учительській родині. Закінчила факультет іноземних мов Львівського Національного університету імені Івана Франка. У Львові викладала французьку мову та літературу. Займалася перекладом. Шукала себе в поезії. За покликанням чутливої душі – поетеса. Лірик. Авторка чотирьох поетичних збірок «Віра, Надія, Любов», «Терновий сад», «Я повернуся з журавлями», «На вітрах розлуки». Остання її четверта збірка я вийшла в серії «Бібліотечка Малої Академії літератури і журналістики». У співавторстві з Яром Чорногором видали документально-художню повість «Дві Батьківщини» про долю письменника Володимира Ковалика.  Нею написана низка унікальних статей про Великих жінок України – ХІХ – го століття. У її творчому доробку вірші для дітей, цікаві оповідання, ліричні пісні. Серед них виділяються такі: «Несу мов хрест свою любов», «Місто нашого кохання», «Україночка», «Солодка вишня», «Очі любові», «Весільна», «Мій берег», «Стрияночка», «Лелеченьки», «Останній вальс»… Вони вже стали молодіжними хітами і знайшли своїх слухачів – шанувальників.

Ольга Царицанська служить людям словом. Прийняла його в дар від Всевишнього. ЇЇ поезія прониклива, вразлива, щира, до кінця усвідомлена. Хвилює поетесу доля співвітчизників. Тисячами вони їдуть з України на заробітки. Це – дипломовані, новітні жебраки, які розбрелися по світу і працюють на полях, на будовах, в наймах за доглядом літніх і одиноких людей… У її віршах, котрі болем відлунюють в жіночому серці любов до рідного краю, його героїчного минулого, боротьба українців за вимріяну віками волю і незалежність, захоплення неповторною красою мальовничої, мов візерунки дівочих вишиванок природи, доля жінок заробітчанок. Між ними опинилася і вона. Але на значно довший час, аніж колись, коли їздила на наукові конференції та симпозіуми. Як у калейдоскопі у жіночій  свідомості оживають пережиті події, думки, емоції, почуття, сила переконливого її слова, щирість і задушевність, якої не втратила під час злетів і спадів, вготованих їй долею.

29 березня 2009 року на творчому вечорі в Чикаго у свою адресу почула багато теплих і вдячних  слів від української громадської організації «Помаранчева хвиля» від колективів редакції газет «Віче», «Українське слово», «Час і події».

Навіть на чужині українка залишається українкою. І за океаном  вона знайшла себе. Її прийняли до лав української асоціації письменників. У новому оточенні вона брала активну участь у громадсько – політичному житті української діаспори. Постійно друкувалася в україномовних американських часописах. Стала членом редколегії газети «Українське слово», головою літературно – художнього об’єднання в Чикаго «Свічка Тараса», увійшла до складу мистецько – творчої організації «Чиказька богема». Як мати тішиться успіхам двох дорослих синів Віктора та Святослава.

Залюблена в зорі, у дощ і в ліричні пісні українські ця жінка продовжує творити. Багато часу вона уділяє і обдарованим дітям України. З них зараз формується творче лице майбутньої літературної сили і слави, що колись заслужено примножить надбання світової літератури і поезії.

Марія Конкіна

Я нікому не віддам твою весну, край зелений і незайману красу, дикий ліс, квітучий яблуневий сад, тиху велич переплетених Карпат! Україна - моя радість і журба, моя тиха, віком стомлена сльоза. Ми разом з тобою будемо завжди, моя пісне, білим голубом лети... Люблю дітей за їх наполегливість, неупередженість та щирість...

Залишити відповідь

c

Lorem ipsum dolor sit amet, unum adhuc graece mea ad. Pri odio quas insolens ne, et mea quem deserunt. Vix ex deserunt torqu atos sea vide quo te summo nusqu.

Підпишіться на нас!

А ми триматимемо Вас в курсі останніх новин мистецтва