Невичерпна криниця справжніх цінностей від Юлії Драгун

Два десятки дитячих книжок, численні публікації в часописах і періодичних виданнях, організація конкурсів для творчих дітей, сотні зустрічей у школах і бібліотеках Закарпаття – це результат літературної праці письменниці Юлії Драгун, якого вона досягла всього за 11 років.

Етапною в її творчості стала книжка «Калинові береги», випущена в світ Ужгородським видавництвом «Карпати». Сюди увійшли поетичні твори, які друкувалися й раніше, у попередніх книжках і нові поетичні тексти для дітей. Як і кожна книжка Юлії Юріївни «Калинові береги» має привабливе для дитячих очей оформлення, а передмову до книги написала голова Української асоціації письменників Західного регіону Елла Красноступ.

У трьох поетичних розділах книги – «Кетяги калини», «А ми діти-гуцулята», «Ми вже не малята» – Юлія Драгун вмістила дитячі вірші, в яких розкриває для маленького читача основи народного світогляду, який пройшов випробування історією, християнські цінності,  основи між людських стосунків.

Особливість віршів Юлії Драгун в тому, що вони «безпечні» для дитячої психіки, там нема різних шокуючих сюрпризів, яких сьогодні вдосталь і в літературі, і в численних зарубіжних мультфільмах.

Губка Боб, Квадратні Штани, Снупі, Котапес, моряк Папай, Майк Вазовскі, ціла Корпорація Монстрів проходять перед очима дитини, увесь світ роботів, інопланетян, ба навіть звичайних тварин, але зовні настільки несхожих на  справжніх зайчика, свинку, ведмедика. Часом навіть довжелезний мультсеріал не приносить хоч якусь інформацію, яка б допомгла дитині пізнати справжній реальний світ. Якщо батьки захотіли б запропонувати сучасну книжку для дітей, у якій просто й зрозуміло описано навколишню природу,  пояснено, що таке добро і недобро, які людські стосунки  є найбільш бажаними і які відповідають людській, християнській природі, то саме таку книжку досить складно знайти у наш час. Адже варто розуміти, що дитина сприймає світ зовсім не так як дорослі. Тому дитячі книги повинні бути цікавими для дитини. Відповідати її внутрішній потребі радіти життю, відчувати яскраві емоції, відкриття. Дивувати новим баченням світу, давати привід для гри, фантазії, уяви. Цим самим будуть задовольнятися не тільки її пізнавальні та естетичні потреби, а й буде накопичуватися досвід,  а духовний світ наповниться новими почуттями. Книга для дитини це завжди першовідкриття, навіть якщо у ній описуються давно відомі нам, дорослим речі.

Такими є вірші дитячої письменниці Юлії Драгун. За  понад 10 років її творчої роботи виросло ціле покоління, яке з дитинства читало її вірші, співало її пісні, були акторами у  інсценізації її драматичних творів.

Її вміння подарувати дитині пізнання світу в значній мірі сприяло  визнанню в читацької громадськості. Юлія Драгун народилася у селі Новоселиця Тячівського  району 25 червня 1955 року. Перша збірка дитячих творів «Хто раніше всіх встає?» вийшла у 2009 році, завдяки ужгородському видавництву «Карпати».  Упродовж подальших десяти років було видано багато поетичних, прозових, драматичних творів. Численні міжнародні нагороди та відзнаки, в тому числі вручені Президентом України, засвідчили широке визнання літературної праці Юлії Драгун. «Не кожному, навіть талановитому поетові дано відшукати ту звивисту стежину, яка веде до дитячого визнання. Їй це вдалося. Вона віднайшла ту золототкану ниточку порозуміння, яка в’яже її з читачами химерно переплетеними візерунками добра. «Як гарно мати друзів серед діток», – скажемо ми, спостерігаючи за творчим зростанням письменниці, адже дитяча дружба є, як відомо, найщирішою, а любов – найвірнішою» – відгукується про творчість Юлії Драгун письменниця Надія Черкес.

«Твори Ю. Драгун показують, що готувалася вона до їх виходу у світ чи не все життя. Її оповіданнячка, казки і вірші прозорі і зрозумілі. Вони йдуть від самого серця авторки, пробуджуючи в дитячих душах справді світлі, чисті, поетичні джерельця, для Юлії Юріївни немає вищих ідеалів, ніж Бог та Україна. Її слово щире і правдиве, виболене і вистраждане»

Підкреслює доктор мистецтвознавства Іван Хланта».                       

«Уже перші рядки, які вимережали її перо, були одухотвореними, живими, у них сяяло сонце в росі, пахли полонинські трави, дзвеніли потоками гори, жила душа народу, співала, раділа, тужила доля її краян-закарпатців»

Переконаний старійшина закарпатської літератури поет Василь Густі.

Але врешті переходимо до аналізу самих творів, щоб зрозуміти їх особливість і цінність для маленького читача здатність відкрити їм світ, який нас оточує щодня, виховати найважливіші людські риси – співчуття, доброту, готовність допомогти.

Народжена й вихована серед гір та лісів Юлія Драгун у першу чергу  дарує дітям знання про той світ, у якому жила з дитинства. Ліс, квітка, жук, грибок…  І не просто абстрактний грибок. А той, який має свій вигляд, свої «звички», ознаки за якими боровичка можна відрізнити скажімо від маслят.

Адже маслята за описом Юлії Драгун мають свій колір – «мов шоколад», У «Пісеньці маслюків» вони співають: «ми блискучі і липучі, і співочі і пахучі…» пісенна ритміка допомагає легко запам’ятати і образ і суть цих лісових рослин і головне впізнавати. Адже це важливо для дитини. Для опеньків Юлія Драгун знаходить зовсім інші деталі опису і юний читач відразу зрозуміє, що опеньки – не маслята, адже «кучеряві ми опеньки, карі оченята» Ну хто тут заперечить, що це описані саме опеньки – поетично і разом з тим точно. Або ж про такий їстівний гриб: «В нас червона шапочка – і жодної цяточки» ,  і для кожної дитини зрозуміло – якщо такий грибочок потрапив у кошик значить він їстівний. Пізнавальний характер дитячих віршів не обмежується описом грибів, є тут і деталі, які наближають дитину до звичного гірського життя.

І про це, зокрема, вірш «Пісенька боровиків» Власне його варто процитувати цілком, оскільки тут чимало важливих  промовистих деталей, які описують «звички» боровиків рости саме тоді, коли вдосталь вологи:

Шурхотом осіннім

Повниться наш ліс

Плаче небо синє

Мокне верболіз

Та не зовсім сумно

Нам, боровикам,

Ростемо безшумно.

Хто нас відшукав

Той кладе у кошик

З лісу понесе

І продасть за гроші

Й матиме хосен.

Деталь промовляє  про звичний «бізнес» карпатських дітей – вони відшукують у лісі гриби і вже над ранок виставляють кошики на узбіччі трас, де проїжджають авто і хтось обов’язково придбає вранішній «улов».  Цей вірш – спосіб донести життєві реалії в яких живе у горах закарпатська сільська малеча.

Якщо ж продовжити тему пізнання, то воно закладене у доступній для дітей філософії закономірностей, які відбуваються в природі, і в яких бере участь людина. Тут доречним буде ще один вірш, який дарує дітям відкриття процесів у живій природі.  Це вірш про перший досвід праці, перше спостереження за тим, як відбувається життя рослини – а саме квасолини.

Я весною біля тину

Посадила квасолину

Біленьку. Гладеньку,

Маленьку одненьку.

Далі йде проста і зрозуміла оповідь про те, як дитина доглядала за квасолею, аж поки «у  стручках вона ділилась, діток білих народила. І тепер квасольки вряд У стручках тихенько сплять».  А доконаність віршеві дають рядки, які завершують=замикають віршову композицію, а за змістом відкривають головну думку, яка втілена у вірші:

Навесні я біля тину, знов посаджу квасолину.

Тобто все у природі відбувається за певним циклом, все народжується.  народжує нові насінини для нового життя.

Навколишній світ, природа разом з автором вчать читача головних найважливіших життєвих принципів – традиційних, християнських і загальногуманістичних. У кожному вірші про природу й звірів панують стосунки, які культивуються між людьми – почуття взаємопідтримки, справедливості, готовності допомогти, готовності визнати свою помилку, якщо вчинок не дуже схвальний з точки зору людської й християнської моралі.

 «Дві речі наповнюють душу завжди новими і все більш сильними подивом і благоговінням, чим частіше і триваліший ми розмірковуємо про них, – це зоряне небо наді мною і моральний закон в мені» казав колись філософ Імануїл Кант. Тобто це найвища сила, яка створила закони Всесвіту і мораль, яка теж закладена в людині тисячоліттями. Уже понад 2 тисячі років як людина  нарешті доросла  до розуміння, що цивілізація виживе, шануючи ближнього і шануючи Бога (те саме неосяжне зоряне небо), отримає шанс жити  й розвиватися. Поважати іншого, бути помічником і другом ближньому – значно вигідніше і природніше, ніж воювати проти сусідніх племен, чи навіть проти слабшого у власному племені. Але через 300 років після Канта світ знову  забуває ці передумови цивілізованого життя,  принцип першої й другої Заповідей раптом стає «непотрібним». Ставляться під сумнів моральні речі, давно підтверджені життям і які рано чи пізно знову будуть визначальним орієнтиром. Для того, щоб пройти нинішній хаос моралі, потрібні прозорі вірші про добро і зло, вірші про одвічні істини.

У книзі «Калинові береги» наголошуються саме такі традиційні цінності. Найпоширеніша форма дидактичних віршів Юлії Юріївни – молитва.  У першу чергу дитяча молитва – звернення до Ангелика–охоронця, до Миколая, до Бога, до Божої Матері з проханням захисту, допомоги, настанов на правильне життя, на правильну долю, адже доля складається по різному, як доля рушничка, на якому вишиті білі пелюстки мрій

«Долю життя наше вміло

Стелить рушниками.

У одних вони в пошані

В інших – під ногами».

І ще одна важлива цінність, яку Юлія Драгун підкреслює у своїх віршах – любов до України, захист її від ворога, синівська любов.

Україну рідненьку матір

На окрайці як хліб не діліть.

Заклик любити Україну, рідну мову, захищати її від агресора стали основними мотивами  «Калинових берегів» та й врешті всієї  творчості Юлії Драгун. Своїм життям і своєю творчістю вона відстоює важливі настанови, які проходять випробування новітніми жорстокими часами, сучасним світом спокус, наживи, егоїзму. Але нема сумніву, що одвічна мудрість народна, джерело добра й співчуття витримає ці випробування.

Василь Горват