«Виноградів: відомі постаті» (Січень)

Кожна держава має постаті, які у тій чи іншій мірі, творять історію – своєрідне особистісне бачення себе у світі та світу в собі.

Митці, науковці, підприємці… діячі різних галузей суспільної діяльності несуть для загалу приклад для наслідування та  захоплення.

А для того аби історія жила ми маємо пам’ятати їх імена. Імена тих, ким можуть пишатися не лише сучасники, але й нащадки.

Це ті, без яких важко уявити розвиток науки, культури і всіх інших сфер життя нашого краю та країни загалом. Це по-своєму великі і знамениті люди, гідні уваги.

 Січень 2021 виокремлює 6 імен: Андор, Іван, Степан, Світлана та Михайло.

Перший же день нового року дарує пам’ять про іменини кандидата історичних наук, Андора Антоновича Бірова.  Народився в с. Чорнотисово Виноградівського р-ну 1961-го.

Не менш знаковою постаттю є Іван Михайлович Ребрик, поет, журналіст, директор видавництва “Ґражда” редактор науково-мистецького часопису “Екзиль”… кум виноградівського письменника Василя Горвата 🙂  Народився  5 січня в с. Боржавському Виноградівського району 1961 року.

Ну, як тут не обійтись без помідорів? Вирощував, адже це Боржавське.

Вивчився на філологічному факультету УжДУ.

Свого часу, працював вихователем Часлівської допоміжної школи.

Найперші твори друкував  у районній газеті. 1991-го виходить друком його поетична збірка «Дні».

1993-го створює власне видавниче  підприємство «Гражда». Що впродовж років своєї діяльності стало своєрідним культурно-просвітницьким центром. «Творчою зіркою» Івана Ребрика є його дружина Наталія. Сьогодні культурно-мистецький простір Закарпаття важко уявити без цього талановитого тандему.

18-й січневий день дарує мить спогаду про письменника, професора,  доктора наук, педагога, лауреата літературних премій ім. Лесі Українки та Федора Потушняка заслуженого працівника народної освіти України Степана Ілліча Жупанина.

Ну хто не знає «Пісню про Виноградів»?

Закінчив філологічний факультет Ужгородського університету. Учителював, згодом 15 років викладав в Ужгородському університеті українську літературу, психологію, працював завідуючим кафедрою гуманітарних дисциплін.

Автор понад 500 публікацій наукового, науково-методичного характеру підручників, посібників та багато художніх дитячих творів.

Досліджував проблеми естетичного виховання, післядипломної освіти та дошкільного виховання.

Викладацьку діяльність поєднував із літературною. Серед його творчого доробку чимало скоромовок, дитячих закличок, віршованих оповідань, що склали 25 збірок.

Перша книжка „Бджілка” з’явилася ще 1959 року.  Згодом вийшли збірки: «На високій полонині», «Сестрички-смерічки» (1962), «Світле озерце» (1975), «Смерековий край» (1985), «Гірська стежинка» (1965), «Ватра» (1981), «Лісовий світанок» (1986), «Світлячок та бджілка» (1989), «На високій полонині» (1993), «Сто загадок» (1993).

Вірші Степана Жупанина перекладалися російською, білоруською, чеською, угорською мовами.

Понад 200 поезій стали піснями, справжніми шедеврами пісенної творчості України. Їх поклали на музику: А. Кос-Анатольський, В. Теличко, В. Кобаль, М. Керецман…

Його серце перестало битися 7 січня 2005-го.

19 січня  60-ту річницю святкує (не) поет, (не) філософ Іван Петрович Говбан.

Вважає себе жителем Всесвіту, людиною (уособлюючи в собі і чоловіка  і жінку), яка  тимчасово перебуває на Землі. Його формулювання відносно людського життя та існування вміщують  глибинний зміст пізнання, як теоретичного так практичного. Адже експериментує  на психологічному рівні, рівні релігійному та філософському…  Спілкується з «спраглими людьми» (так їх називає), які в пошуках «себе» приходять до нього за певними знаннями.

«Я будую храм,  – зауважує Іван Петрович, – бо де твій скарб буде, там і ти будеш. Я віднайшов Царство Небесне…»

Харизматична особистість, яка не боїться осуду загалу, а вірно сповідує ідею та власний життєвий вибір.

Народився у Виноградові в сім’ї вчителів. Навчався у Виноградівських школах №5 та №8. Була невдала спроба втупити до Харківського вищого воєнного авіаційно-командного училища зв’язку,  згодом вивчився на фізичному факультеті УжНУ, працював вчителем фізики (у смт.Вілок) та старшим інспектором Міграційної служби відділу віз та реєстрацій (у Виноградові), займався підприємницькою діяльністю. В даний час просто живе.

Має два друковані поетичні примірники «Душа райдуги» та «Райдуга душі». Всі інші 7 зошитів «квантових ключиків» (творів) зберігає та публікує  у інтернет-блозі 

Січень 2021 символізує 130-ту річницю від дня народження керівника і засновника музичного-драматичного товариства «Кобзар» Михайла Андрійовича Рощахівського.

Український педагог, фольклорист, диригент, композитор.

Народився 24 січня 1891 р. у с. Концев Балтського повіту на Поділлі. Навчався в Києві. В 1920 р. приїхав у Закарпаття з малою трупою «Кобзар» і до 1921 р. керував нею у складі Ужгородського українського театру. В 1921-1925 pp. вчився на композиторському відділенні Празької консерваторії. Упродовж 10-30-х років XX ст. записував пісенний фольклор, обробляв народні мелодії для хору, співробітничав з іншими музикантами і композиторами.

У 30-40-х роках періодично викладав співи в сільських загальноосвітніх і музичних школах. Один із засновників музичної школи (1944) в Севлюші (нині Виноградів), де до 1950 р. був директором.

Помер 20 лютого 1952 року.

Січень 24-го став і моїм  днем народження. Хто я?

Мене звуть Світлана Кедик.

Донька, мама, дружина… жінка, людина. Живу, радію життю та дарую радість іншим. Виокремлюю свою сутність в любові до творчості та людей, котрі дозволяють мені бути собою.

2011-го стала дипломанткою у літературному конкурсі «Коронація слова» в номінації «Романи» за збірку казок для дітей «Зірочка;

2012-го вийшла друком збірка прозових поезій «Світ Добра»;

2013-го «Світ Добра» був інсценізований у однойменній театралізованій виставі;

2017-го – склала творчу компанію у співавторстві  з Валентиною Костьо та Зденою Тесличко поетичного видання «Трикутник»;

2020-го видавництво «Український пріоритет»  видає  книгу есе «Етимологія щастя».

Засновниця та редакторка культурно-мистецького інет-видання “Виноградівські Вогні”.

Не знаменита і не знакова… просто … дуже хочу обійняти Любов’ю весь Всесвіт, отак взяти на руки, як малу дитинку, заколихати, заспівати… і сказати – все у нас буде добре».

підготувала Світлана КЕДИК