Кам`яні ідоли

Скульптури кам`яних баб, бовванів з`явилися  6 тис. років до н. е. Ці зразки древнього монументального мистецтва поширені в степовій зоні Європи і Азії, від Монголії до Німеччини. Особливий феномен – острів Паска з кам`яними велетнями в тюрбанах.

Найбільш відомі в Україні – скіфські, половецькі. Як доводять вчені та дослідники, вони були оберегами і служили в ритуально-поховальних обрядах. Походження слова бовван від тюрського баллбал означає «пращур». Іраномовні племена, які розселилися в степовій зоні України залишили за собою велику культурну спадщину в яку ввійшли і кам`яні скульптури. В період раннього періоду обробки металу процвітало язичництво, тому зовсім не дивно, що ці ідоли ототожнювалися з богами. Цікавіше, коли торкнутися не релігійної сторони, а тої, що стосувалася буденності, яка і привела людину-творця до створення кам`яної подоби.

Скіфські племена, виховані на давньогрецькому класичному мистецтві не запозичили у своїх сусідів витонченість, а навпаки створювали скульптури примітивного, огрубілого вигляду. Носії високо-художнього «звіриного стилю» залишилися байдужими до облюбовування зображення в камені. Статуї чоловіків з вусами і бородою, з сережкою у вусі, з намистом на грудях так схожі на зображення індійських богів Вішну, Крішна, Шива. А жіночі, здебільшого з явними ознаками статі, з посудиною в руках. В деяких – з немовлям на руках – християнської Богородиці. То ж кам`яні скульптури носили сакральний характер без сумніву. Як вже зауважувала, примітивний вигляд підтверджує їхнє призначення не мистецьке, а якраз ритуально-обрядове. Племена не ототожнювали життя богів з розкішшю, тому напевно аскетизм вищих істот проявлявся у стриманих, трохи грізних зображеннях бовванів. Гадаю, це було тільки на початку заселення і створення цивілізації. Саме в той час, коли невідомі художники займалися монументальним мистецтвом. Я схиляюся до думки, що в древній період існування людини до творчістю долучалися не всі члени общини. Якби не так і твори мистецтва вироблялися усіма, то інакше можна говорити про те, що в той час існувала не лише колективна праця, а й колективна свідомість. Кам`яні ідоли можливо і мають до цього відношення через свою примітивність. Спрощення форм, мінімалізм є фактично основою узагальненого мислення. Але це все ми судимо з огляду на те, що збереглося на такому чималому проміжку часу.  Ми маємо кам`яні рештки. Гадаю, до того існували інші форми зображень тих же ідолів, наприклад з глини, чи дерева, але їх час не вберіг. Щоб взятися за обробку каменю, майстру доводилося ліпити, чи тесати того ідола. Та глина була крихкою, а дерево не довговічне. Пошук методів і матеріалу привів древнього художника до обробки каменя. І в цьому він став генієм. Адже залишив нам не лише тесаний камінь, а й своє уявлення про богів – міцність, яка не підвладна часу. Ці кам`яні ідоли поступаються божеству тільки в одному – вони не одухотворенні, хоч з давніх-давен людина прагла цього, зробити бога ближчим до себе.

 Валентина Костьо