Як ми бачимо?

Взаємодія людини із зовнішнім середовищем здійснюється за допомогою органів почуттів, або аналізаторами.

На основі відчуттів людина володіє особливими формами накопичення і передачі інформації: знання, творчість, самосвідомість. Будь-яке відчуття має чотири параметри: просторовий, часовий, кількісний і якісний. Для сприйняття важливий попередній зафіксований досвід. Подразнення зовнішнього середовища приводяться в дію в мозку людини з урахуванням набутої інформації. Бачення кожної людини унікальне і неповторне з урахуванням численних, можна сказати, математично складних конфігурацій людських відчуттів.

Складність цього світу у його багатогранності. У такій неповторній формі він існує, уявіть собі, завдяки нашому зору і саме такому, як є. Ця багатогранність не частково, а повністю сприймається нами і дозволяє насолоджуватися відчуттями, наповнюватися енергією і відтворювати побачене і відчуте. Ото ж наш зір має специфіку показувати навколишнє у правильній формі. Як же працює цей орган? По-перше ми бачимо завдяки світлу, в темряві  ми сліпі. По-друге людське око являє собою оптичний пристрій, що й приводить до утворення зображення. Світлові промені попадаючи на кришталик, що має форму двоопуклої лінзи, заломлюються, таким чином, що на сітківці утворюється зменшене і перевернуте зображення предметів. Чітке зображення досягається завдяки тому, що кристалик може змінювати свою кривизну. Коли світло падає на світло-сприймаючи рецептори, у них відбуваються складні фіто-хімічні процеси. Продукти розпаду родопсину (зоровий пігмент, що складає перший зовнішній лист сітківки ока) викликають збудження у фоторецепторах. Від них збудження по зоровому нерву поступає в підкіркові центри зору, а потім у кору потиличних частинок мозку, де сприймаються у вигляді зорового відчуття. Фоторецептори являють другий шар сітківки  і складаються з колбочок і паличок. Колбочки забезпечують сприйняття форми і кольору предмету. Вони малочутливі і збуджуються лише при яскравому освітленні. Палички колір не розрізняють, але більш чутливі до світла, збуджуються навіть при сутінковому освітленні. Завдяки тому, що палички переважають на периферії сітківки, ми здатні бачити «куточком ока» в межах зорового огляду. Колбочки і палички сприймають світло і перетворюють його енергію на нервовий імпульс, який продовжує свій шлях у сітківку та проходить через третій шар клітин, утворений з`єднанням фоторецепторів із нервовими клітинами. Далі інформація зоровими нервами передається до зорових зон кори головного мозку. На нижній поверхні мозку зорові нерви частково перехрещуються, тому частина інформації із правого ока надходить у ліву півкулю і навпаки. Якби у цьому процесі щось відбувалося інакше чи були б ми людьми, та чи був би світ навколо нас таким, яким бачимо його, відкриваючи повіки. Бачити  красу цього світу – великий дарунок людині від Творця. Тож давайте дивитися на нього чистим поглядом.

Валентина Костьо