Світлана Кедик

ТОП 20 Цікаві особистості Виноградівщини (2)

Барон Жигмонд Перені, представник шанованої та знаної родини, що протягом багатьох десятиліть керувала всім Угочанським комітатом.

За заслуги перед угорським королем отримав замок Ньолаб, а також численні володіння в Севлюші (сучасний Виноградів). Сприяв активному розвитку та розбудові міста, перетворенню його на затишне європейське містечко.

Такі прізвища, як Барток та Ревес також не можна обминути увагою,  оскільки долі цих митців були пов’язані з Виноградівщиною.

Барток став одним з найкращих композиторів XX ст. Свій творчий шлях, ще зовсім юним хлопчиком, розпочав у м. Севлюш. Перший концерт 11-ти річного, юного генія, вразив багатьох. Здобув хороші знання, а згодом і сам передавав їх в Будапештській музичній академії ім. Ліста. Також мав активну концертну діяльность та займався дослідженням фольклору, українського в тому числі. Маючи в своєму доробку близько 80 українських народних пісень, був першопрохідцем у вивченні етнографічної фольклорної музики та одним з найщиріших її поціновувачів.

Імре Ревес (справжнє ім’я Імре Чеброї) також пов’язував своє дитинство з Севлюшем, своїм другим домом. Тут провів і останні свої дні та був похований.

Як і його «музикальний побратим», значну увагу звертав на традиції, етнографічну спадщину та життя простого робітничого народу, що власне, і відтворював на своїх полотнах.

Це ті імена, про які ми часто чуємо. Але  є і забуті, неоцінені особистості, маловідомі «митці».

Степан Васильович Кутлан, родом з села Фанчиково, один з них. Важко визначити коло його діяльності, бо він одночасно художник, освітній діяч та навіть спортсмен.  

Народжений в багатодітній сім’ї, змалечку був багатосторонньо розвинений. Обрав педагогічну освіту та навчався в місті Сігеті (зараз Румунія). Мав бажання передати свої знання молодому поколінню. Багато років пропрацював вчителем початкових класів. У співавторстві з Олександром Маркушем створив читанку – “Зорниця”, де розмістив свої ілюстрації на злободенні теми, з відтворенням побуту селян.

Але мистецька особистість прагла ще чогось, тому залишив свій слід в художній сфері та спорті.

Свій творчий шлях розпочав ще в 9 років, створивши своє перше полотно “Рибалки”. А своєрідним визнанням його таланту, стало потрапляння деяких творів до колекції Третьяковської галереї.

Щодо спортивних здобутків, то вважають, що саме він та його брати, стали фундаторами стилю спортивної боротьби джіу-джитсу на Закарпатті та ідейними натхненниками створення в Ужгороді спеціалізованої школи зі спортивної боротьби для дітей. Та й сам він був хорошим спортсменом. Ще в 1919 р. на тренувальному бої переміг тодішнього чемпіона світу, чеха Йозефа Вондрачека. В 1924 році Степан Кутлан був імовірним кандидатом до складу збірної команди Чехословаччини для участі в олімпіаді в Парижі. Але не склалось.

Ще одним спортсменом, а багато в чому і педагогом був уродженець Королева, Юрій Іванович Чирков. Радянський талановитий футболіст, а згодом і тренер, став прикладом для багатьох юних футболістів, втіленням неординарної особистості. Ще в 16 років почав виступати в основному складі клубу «Локомотив» Королево. Згодом були команди «Пластмасовик» (Виноградів), «Верховина» (Ужгород), «Карпати» (Мукачеве), де в 1969 р. потрапив до списку 10 найкращих спортсменів міста. З 1971 р. був у складі ужгородської «Говерли», виборов срібну медаль першості України (1972), здобув четверте (1973) і п’яте (1974) місце у своїй зоні чемпіонату СРСР серед команд другої ліги.

Але і це не основне. Свій хист втілював і в педагогічній роботі, готуючи юне футбольне покоління. Тренував молодь в містах Ніредьгаза (Угорщина), Перечин та Ужгород. В 1991 році був призначений керівником, а згодом – головним тренером команди «Закарпаття», яка під його керівництвом брала участь в чвертьфіналі кубка УРСР з футболу.

Після завершення своєї спортивної кар’єри, продовжує брати активну участь у спортивному житті Закарпаття. Прожив з девізом: «В будь-якій діяльності людина повинна мати міцний фундамент професійного вміння, до якого завжди можна додати по цеглині».

Валентина Горнецкі

Закінчила Ужгородський Національний університет. Вивчала туризм та історію. Свого часу займала посаду завідувачки сектору туризму та транскордонного співробітництва Виноградівської РДА. Учасниця та організаторка ряду туристичних проєктів, екскурсовод. Прагне нових пізнань та самовдосконалення.

Залишити відповідь

…Я нестандартна у творчих особливостях, люблю писати символами, інколи – словами. Можу звісно і знаками, але то не ієрогліфи, а мова Боже Вільної, хто ж мене тоді зрозуміє? Дуже хочу обійняти Любов’ю весь Всесвіт, отак взяти на руки, як малу дитинку, заколихати, заспівати… і сказати – все у нас буде добре