Пам’ятники Виноградівщини. Турул

На межі поселень Вілок або Уйлок (у перекладі з угорського – нове поселення) та Тисобикень (Бобове) в 1903 році встановлений пам’ятник, на вершині  якого, ніби знімаючись в небо, сокіл –Турулу (саме так на тюркській звучить його назва). Встановлений на честь першої перемоги повстанців куруців (14-16 липня 1703) над австрійським військом.

Ту́рул, то не просто птах, але символ цілого народу, містичне створіння, що мало провести угорський народ до місця сучасної Угорщини. За легендою: «Серед мальовничих карпатських гір жила пара красивих і хоробрих орлів. Одного разу орлина пара почула голос божий, що звелів їм звити гніздо на самій недоступною гірській вершині і як зіницю ока берегти яйце, з якого проклюнеться птах турул. І виросло з пташеня величезна, сильна, швидка і хоробра птиця турул. Перед битвою князя Ракоці з австрійцями, турул прилетів у військовий табір і пообіцяв угорцям сповістити їх про наближення ворога. Так і сталося. Турул попередив воїнів про те, що ворог вже близько, так що зненацька угорське військо застати не вдалося. У самому розпалі битви Ференц Ракоці випустив з рук шаблю, і австрійці почали оточувати його. Тоді турул розправив свої могутні крила, каменем кинувся вниз, схопив в дзьоб шаблю і передав її Ракоці. Вороги настільки злякалися появи грізною птиці, що пустилися бігом світ за очі і потрапили в болото, що і вирішило переможний результат битви».

1945 року, з приходом радянської влади пам’ятник зруйнували. Птах опинився в Ужгородському краєзнавчому музеї, а шабля, яку він тримав в клюві, зникла. У Вілку його відновили лише 16 липня 1989 р.  

Валентина Горнецкі