Туристична Виноградівщина. Храми

Костел Вознесіння (м. Виноградів)

Від храму до храму… про найцікавіші сакральні споруди Виноградівщини!

У середині ХV ст. побудували костел “Вознесіння”.  В пору розквіту міста був його громадським центром. Сюди городяни приходили не лише на богослужіння, але і збиралися для вирішення життєво важливих справ. З вежі костелу вартовий слідкував, чи не наближаються вороги. З початку XVІ ст. переходить до рук монахів-францисканців. У 1748 році єпископ з Егера Баркоці передає древню споруду католикам. У пам’ять про цю подію над головним порталом костелу вибито герб єпископа. Фрески прикрашають костел із ХIХ століття. У 1998 році будівлю, яка тривалий час використовувалася не за призначенням, передано римо-католицькій громаді Виноградова.

Перші згадки пр монастир і костел францисканців датуються 1516 роком. В 1535 році в монастирі проживало 22 монахи. В період реформації, нащадок барона Перені стає протестантом і виганяє католицьких священнослужителів зі своїх володінь. У 1556 році він нападає з озброєним загоном на монастир францисканців в замку Канков. Ченців, що чинили опір, наказав убити. Тіла їх разом з прахом Яноша Капістрана(ченця-францисканця, який разом зі своїми хрестоносцями допоміг угорському полководцеві Яношу Гуняді в критичний момент битви) були кинуті в замковий колодязь. Ця подія знайшла своєрідне трактування в народній творчості. Одна з легенд розповідає про те, що монастир був зруйнований за наказом барона Перені тому, що ченці заманили туди його дочку, теж виховану в протестантській вірі, і тримали її в ув’язненні довгі роки. Звільнив її зрештою один паломник, але вона вже була хвора і незабаром померла… В 1556 році монастир був зруйнований. Згодом відбудований для монахів ордена св. Франциска вже на іншому місці. Після пожежі у 1747 році відновили в стилі бароко. В цей же час збудували і костел. Фрески прикрашають костел із ХІХ століття.

Церква – тридільна, складається в плані з однакової ширини бабинця (в цій частині молились тільки жінки), нави (тип базиліки, де молились тільки чоловіки) та меншої прямокутної вівтарної частини. Будівля покрита високим двосхилим дахом, який над бабинцем переходить у стрімку чотиригранну вежу, завершену гострим шпилем. Вежу прикрашає декоративне підсябиття (верхня виносна частина дерев’яної дзвіниці) з фігурними вирізами у вертикальній обшивці. За стилем пам’ятка відноситься до групи закарпатських дерев’яних храмів регіону Потисся, в яких з найбільшою повнотою виразився дух готичної архітектури. Відома церква також своїм настінним розписом.

Має давню історію церква, що є однією з найстаріших церков Закарпаття. Збудована римо-католицькою громадою в XIV ст. А в 1540 році коли населення прийняло реформаторську віру, храм був переданий реформаторам. На протязі століть храм не одноразово відбудовувався. Це пов’язано з частими пожежами, які тут відбувались. 1789р проводились великі реконструкції – церква була відбудована з каменю. 1821 року після ще однієї пожежі храм обновили, але він втратив багато елементів у стилі готики. 1873 були зроблені прибудови зі сторони бокового фасаду, а 1936 р. пристроєний притвор (найзахідніша частина храму відділена від середньої частини храму глухою стіною). Сама пам’ятка була підштукатурена і побілена.

Валентина Горнецкі