Ткані покрівці, файна тайстра, щира пісня, щасливі люди…

У кожного народу свої призначення, історія, звичаї, характер, навколишнє середовище та інші особливості. Самобутність означає, що культура, політика, економіка народу відповідає цим його особливостям. Бути собою – модно. Бути собою – ефективно.

Плекання власної самобутності сприяє усвідомленню «я – ми  –  вони», сприяє довірі, взаємодопомозі, колективній синергії. Солідарність – це найбільший капітал, бо кілька згуртованих людей завжди перемагає безліч  роз’єднаних. Цьому гарним підтвердженням є Василь Васильович Івашко –  завідувач музею-майстерні ткацтва  села Черна.  Його невичерпний поклик до пошуків першоджерела вимальовує дорогу автентичності у рідному Закарпатті. Дорога прокладена крізь роки, крізь перешкоди цивілізаційних змін, крізь видозмінені уявлення усього того, що вчора було рідним, а вже сьогодні – чужим.

• 

• 

Чи може час стирати ідентичність?

 Наявність свого, власного, неповторного завжди викликає повагу. Повагу в  себе до себе, повагу в суспільстві. Саме так самобутня спільнота викликає зацікавлення своїми мовою, звичаями, релігією, фольклором, їжею, одягом… Виявляється, для чергового запису сторінки в історії краю достатньо просто бути собою. Бо все, що прагне бути самобутнім і сильним, отримує підтримку Вищих Сил.

Не знаю наскільки ефективно працюють Вищі Сили, але сьогодні, 7 червня 2019-го на огляд любителів  народного мистецтва були винесені експонати з приватних колекцій сімей Івашко та Тотар. Для відкриття виставки «Збережена самобутність» у виставковій залі «Імпасто» їм довелось прикласти чималих зусиль. Я вже мовчу про особливі голубці з травами та волоським горіхом; чорний хліб з шкварками, часником та цибулею; тістечко з яблуком; бринзою… і звісно – палинкою (домашньою горілкою), яку відстоюють на травах аби все зле зникло, а залишилось тільки на хосен (на здоров’я).

• 

• 

• 

• 

«Через народні ремесла людина отримує душевне заспокоєння, її аура набуває позитивних змін…» – зауважує Василь Васильович та наголошує на тому, що ентузіасти сільського музею-майстерні села Черна не  просто відтворюють те, чим колись займались наші прабатьки, а  виховують нове покоління, те, яке вміє цінувати минуле, аби будувати майбутнє. Зрештою, від СЕБЕ не втечеш – ткані покрівці, файна тайстра, щира пісня,  щасливі люди…

Світлана КЕДИК