Переступаючи «мовчазний бар’єр» – «Бахтале роменца»

Щастя, вірування, ідентичність, традиції, фермерство, бізнес, Ардів.

Як не дивно у сукупності названих слів є спільний корінь – роми.

Власне, 4 жовтня  2019-го у Виноградівській центральній районній бібліотеці  відбулася презентація унікального видання на теренах Закарпаття «Бахтале роменца» авторства Данила, Арсенія та Давида Богарів.  Це  вперше роми Підвиноградова, переступивши  «мовчазний бар’єр», відкрито заговорили про своє життя і проблеми.

Як пишуть упорядники видання   Є. М. Навроцька та П. В. Габрин:

«Через свої переконання  і традиції роми досі живуть відособлено від сільської громади. Проте у пошуках засобів  для проживання вони завжди орієнтувались на потреби селян. Виготовляли для них необхідні товари повсякденного і сезонного попиту.»

Це своєрідна розповідь, написана у легкому для розуміння стилі письма. На сторінках видання  відкриті не тільки життєві  ситуації родини, а й розкіш бути тим, ким ти народився.

Книга поділена на певні розділи в яких розкриваються теми: історія ромського поселення села Підвиноградів; описана трудова діяльність, зокрема ремесла, що роми освоїли; родовід; довершує книгу розділ з рецептами ромської кухні.

Колоритна зустріч відбулася в колі родини Богар, яка прийшла  підтримати братів-авторів. Також були присутні бібліотекарі, місцеві мешканці в числі яких краєзнавець Іван Біланчук, громадська діячка Марія Конкіна…  не залишив поза увагою дане дійство й керівник районного відділу культури Василь Югас.

В ході презентації Євгенія Миколаївна Навроцька  занурила слухацьку аудиторію в спогади сімейного фотоархіву, докладно розповіла буденні, й часом болючі, питання співіснування ромів та мешканців Виноградівщини наголосивши на упередженому ставленні до нацменшини. Вона зауважила, що саме ця книга доводить прагнення ромів інтегруватися в сучасне суспільство у всій повноті цього слова – навчатися, працювати, розвиватись…

«У цій книзі описано, як роми чесним трудом спромоглися стати тими ким вони є зараз – освіченими, заможними людьми…»  – сказала Євгенія Миколаївна.

Свою презентаційну доповідь вона побудувала на відомостях про прагнення й досягнення, про можливості й перепони, про визнання та осуд ромів Підвиноградова, які у буденних пристосуваннях, за будь-яких життєвих обставин не покладають рук – працюють, але разом з тим уміють бути щасливими. «Бахтале роменца» у перекладі на українську мову означає «Щасливі роми».

Тож, щасливі роми сиділи у читальній залі районної книгозбірні й доводили суспільству, що вони також вміють бути людьми, саме вміють. Бо виявляється, що у будь-якій общині незалежно від національності люди, як бджоли –  сім’ї котрих складаються з багатьох тисяч «робочих бджіл» та значної кількості «трутнів». Насправді, ми можемо (не)переймати життєвий досвід один у одного, можемо не сприймати один одного, можемо відмежовуватися один від одного… але не можемо не визнавати того, що ми усі представники людського роду. А умовні територіальні чи ментальні межі то є «червона лінія» по обидва боки єдиного співпроживання на Україні, на Закарпатті, на Виноградівщині. «Червона лінія» обрамлена традиціями, релігією, культурою, поведінковими аспектами. Зрештою, несуттєво з яким «хрестом» ти прийшов до істини, важливо, що твоє прагнення йти приводить до поставленої цілі. Звичайно, що дане видання  породжує більше делікатних питань ніж дає відповідей, проте це перший крок. За ним будуть наступні  і важливо аби взаємно.

Під споглядання щемких кадрів сімейного відеофільму, імпровізованого ромського танцю від Алли та Юлії (бібліотекарів Виноградівського державного коледжу) та автографсесії до подарованої книжки  презентаційний захід набув визначеного закінчення.

«Наша родина  носить старовинне прізвище Богар. Живемо у місці компактного проживання ромів у селі Підвиноградові. Досі між собою йменуємо наше село по-старому – Ардів. Таку назву воно мало до приєднання Закарпаття у 1945 році до України. Ми – звичайна ромська родина, однак все ж виділяємось з-поміж інших. Саме наші предки багато зробили  не тільки для розвитку ромської громади, але і для становлення приватного тепличного господарства у Виноградівському та Іршавському районах.

Роми завжди були мудрими і спостережливими. Вміли навчатись новим видам ремесла, змінювати і підлаштовувати відповідно до певних історичних умов  профіль роботи. Нвчали цьому своїх дітей і родичів. Вміли виживати у мінливих соціальних умовах, пристосовуватись до них. Сьогодні це називають креативністю. При цьому пам’ятали накази старійшин і не забували ромських звичаїв і традицій. Мабуть тому громада  підвиноградівських ромів  вирізняється від інших побратимів по етносу…»

(З Передмови до книги  братів  Данила, Арсенія та Давида Богарів «Бахтале роменца»)

Книга розрахована на широке коло читачів, істориків, краєзнавців, яких цікавить історія нашого краю. Ознайомитись з нею можна в бібліотеках району.

Світлана КЕДИК