Через «Кімнату для печалі» до «Саудаде». Андрій Любка у Виноградові

Вчергове бібліотека запросила на творчу зустріч.

17 серпня 2017-го, розпочинаючи 19 годиною доби, став вечором спілкування з Андрієм Любкою. Виокремлюючи довідку про творчого гостя варто зауважити, що Андрій Любка –  український поет, перекладач і есеїст. Народився в Ризі. Довгий час мешкав у місті Виноградів.  Закінчив Мукачівське військове училище, українську філологію УЖНУ  та  балканістику Варшавського університету. 

Автор збірок поезій «Вісім місяців шизофренії», «ТЕРОРИЗМ», “Сорок баксів плюс чайові”. Серед книжок прози: «КІЛЕР», “Спати з жінками”, “Карбід”,  “Кімната для печалі”, “Саудаде”.

Насправді список  його особистісних досягнень у творчій діяльності, побудований наполегливою працею,  чималий. В результаті – подорожі у понад 30-ти країнах світу,  ряд перекладених книг, восьма  написана книга…

У стилі вільного спілкування пройшов вечір з Андрієм. Проміжок часу розміром у понад годину дав можливість вималювати характерні риси молодого, харизматичного, ерудованого автора. Як на офіційно безробітного українця Андрій Любка заробляє на життя письменницьким талантом. Історії його книг не потребують особливого зосередження на сюжеті, позаяк занурюють у стан добротного відпочинку. Присмак гумору з інтелектуальною перчинкою дозволяє зануритись в ностальгію чи то особистісну, чи то героя твору, що дуже часто переплітається з образом автора. Власне, біографічний штрих пронизує чи не всі книги Андрія. Та певно, для виноградівців найбільшою унікальністю є те, що Андрій Любка їхній земляк.

«Де б людина не жила, місце де вона народилась та виросла назавжди її. Я тут виріс. Тут живуть не тільки мої родичі, а й спогади, що стають фрагментами моїх книжок» – зауважив Андрій.

Певно, саме тому в його оповіданнях Виноградова не менше як будь-яких міст світу, багато Бартока, Тиси, вина і жінок. Ось воно почуття саудаде, коли усвідомлюєш суть кожної миті життя у справжності  маленького щастя, що раптом стає великим  спогадом.  

Перегортаючи сторінку минулої доби 18 день серпня тримає в повітрі бібліотечної читальної зали авторський монолог, що мимоволі звертає погляд на полицю з книгами Андрія Любки – пробігаючи крізь «Кімнату для печалі» віднаходиш «Саудаде».

Світлана КЕДИК