Знімаючи маски буденності

ПодіїЗнімаючи маски буденності

Знімаючи маски буденності

…Маска світу зідрана з вічності. Тої вічності де людина підперезавши уяву реальністю заколисує ілюзії буденності.

Так і живемо у дуальності, з брехнею в очах замість щирості та виразом маски замість обличчя. Міміка втіхи й розради вимальовує певні стандарти та догми. Догмати у своїй геніальності вирішують проблеми «великих», а «малі» тим часом, дотлівають на попелищі абсурду. І немає ради суспільному божевіллю хіба що у ДОТИКУ СЛОВОМ у ДУМЦІ де зупинишся на будь-якій миті, без розуміння простору та часу. Так література рятує від шизофренії, адже так чи інакше є Ти і ГЕРОЙ твого твору…

Дотик словом в передчутті новорічного дива  відтворили автори Виноградівщини.  Читанки в масках зідрали буденність  з облич на мить літературного експромту. ..

Твори читали: Здена Тесличко, Валентина Костьо, Іван Говбан, Світлана Тарнавська, Ірина Криванич, Євген Грін та Світлана Кедик.

Чергова зустріч відбулася в читальній залі Виноградівської ЦРБ. А це, вже закономірно, означає – домашній затишок та тепло, невимушеність та розкутість, креатив та відображення  особистісного творчого потенціалу.

Година доби 28.12.2016р, 16:00 к.ч. залишиться в історії Виноградова, як літературний маскарад – «Дотик словом в передчутті новорічного дива».

Світлана КЕДИК

Фото: Олег ІЛЬЧИН

Народилася 24 січня 1981 року поблизу міста Виноградів) – українська письменниця, авторка поезій з вишуканим присмаком еротизму, філософських есе та прозових творів, казок для дітей. Дипломантка конкурсу Коронація слова 2011 в номінації «Романи» за збірку казок “Зірочка”. Лауреатка “Сорочої премії” ім. Петра Сороки (2021) в номінації “Денникова проза” за книгу “Етимологія щастя” Засновниця та редакторка культурно-мистецького інет-видання “Виноградівські Вогні”. Авторка книжок: «Світ Добра» (Карпатська вежа», 2012); «Етимологія щастя» («Український пріоритет», 2020); Співавторка: «Трикутник» («Лілія», 2017)

Залишити відповідь

…Я нестандартна у творчих особливостях, люблю писати символами, інколи – словами. Можу звісно і знаками, але то не ієрогліфи, а мова Боже Вільної, хто ж мене тоді зрозуміє? Дуже хочу обійняти Любов’ю весь Всесвіт, отак взяти на руки, як малу дитинку, заколихати, заспівати… і сказати – все у нас буде добре

Підпишіться на нас!

А ми триматимемо Вас в курсі останніх новин мистецтва