Нове музичне сузір’я Іршавщини відкрили недавно виноградівці

В цю п’ятницю, в нашому місті побували учасники хорового колективу працівників культури Іршавщини.

В міському будинку культури, в рамках мистецького проекту «Прояви себе» вони прозвітували перед виноградівцями з піснями та мелодіями Боржавської долини, якими уславили рідну землю, її працьовитий народ та збережені віками пісенні скарби, що скрашували їхні будні і свята, родинні застілля, прищеплювали любов до мистецтва, залучали до змістовного дозвілля та відпочинку.

Учасники цього хорового колективу – клубні та бібліотечні працівники, викладачі дитячих шкіл мистецтва. Керує хором провідний методист Іршавського районного будинку культури – Оксана Сидор. Це з її легкої руки п’ять років тому був створений хоровий колектив, який народився, поступово визрів, змужнів і на повну, зараз, силу розкрився. Чудові голоси (тенори, баритони, альти та сопрано) злагоджено зазвучали, розкриваючи животворні чари пісень Іршавщини,  заворожуючої Боржавської долини верхів полонин, Стій і Кук, звабливого Смерекового каменю та інших неповторних куточків цього мальовничого краю.

В цей вечір були виконані пісні « Онаша, Вітчизно, ти прекрасна», Джузеппе Верді, дві стрілецькі пісні «Ой видно село» та «Зажурились галичанки», рекрутська «У неділю рано раз». Вдало були проспівані духовні пісні «Отче наш», «Богородице Діво, радуйся» в обробці Надії Мельник-Гудь, «Благослови, душе моя, Господа» Кирила Стеценка та «Щедрик» Миколи Леонтовича. З обрядових – солісткою Людмилою Ляшко відтворена неперевершена пісня «Ой на Івана Купала» та виконана хором « Марина». До ювілею самодіяльного композитора Петра Світлика була присвячена народна пісня, у свій час вдало оброблена ним « Іще кури не піли» .

Опрацьовані композитором Дизедерієм Задором народні пісні «Через поле широкоє» та «Покладу, покладу значок на облачок» які набули великої популярності у слухачів зірвали шквал бурхливих оплесків у залі.

Справжньою візитівкою Закарпаття стала пісня Михайла Машкіна «Верховино, мати моя» (соліст Олександр Голіба). Автору її недавно іршавчани відзначали 90 – річний ювілей від дня народження.

Хоровий колектив працівників культури Іршавщини у гарній творчій формі. В цьому велика заслуга його керівника і диригента Оксани Сидор. Легкий змах руки цієї талановитої жінки зрозумілий співакам. Вони злагоджено сприймають його і відтворюють тему, характер, динаміку виконуваного твору. Підібрані в репертуарі пісні стали справжньою окрасою концертної програми, пройнятої світлим, радісним та сонячним змістом людських почуттів. Співаками уміло читалися хорові партитури, відчувалася їхня постійна, терпелива і наполеглива робота над кожною піснею. І не дивно, бо  протягом п’яти років хористи побували в багатьох містах і селах рідного краю. Про історію створення та творчу діяльність цього колективу зняті окремі відеорепортажі, та відеоролики. Культармійці Іршавщини брали участь в обласних фестивалях лемківського народного мистецтва «Лемківська ватра» на Великоберезнянщині, русинської пісні «Червена ружа» в Мукачеві, відкритого фестивалю-конкурсу стрілецької пісні «Красне поле» у Хусті, районних фестивалів та свят Закарпаття. Численні грамоти, подяки-відзнаки цього колективу за пропаганду народного мистецтва та його самобутніх перлин – пісень Іршавщини, які приносять людям радість і велику насолоду.

Вдало доповнють виступи співаків концертмейстери – Ігор Староста та Стелла Керечанин.

Два роки тому цей хоровий колектив започаткував благочинну акцію «Повертайтеся живими» на підтримку захисників Вітчизни, що зараз перебувають у зоні бойових дій на сході України.

«Наш колектив, – розповідає його керівник Оксана Іванівна, – зібрала і згуртувала любов до народної пісні. Завдячуючи духовним цінностям, збереженим нашими предками ці пісні виходять за межі часу і тепло сприймаються слухачами в різних кінцях області. Інколи проста звичайна мелодія, яку кожен з нас чи не сотні разів чув, перероджується у перлину, яка захоплює подих, в наших серцях пробуджує небувалу зворушеність, світлу гармонію і душевне піднесення. Пісня – це камертон нашого настрою. Коли мові не вистачає слів, пісня набуває такого резонансу, що забуваються усі земні турботи і людина входить в непізнаний досі світ прекрасного, в прабатьківську культуру, традиції і звичаї, які з віками не мілїють.»    

Марія Конкіна