Блиск у очах, живі усмішки і юність

… жити, радіти життю та дарувати радість іншим.

На такі мої слова хлопчина усміхнувся, потер руки, відкинувся на спинку стільця та став вдоволено слухати далі

Певно, тобі найцікавіше – кажу йому.

Ті ні, – відповідає, – я  радію життю та дарую радість іншим. Усе так як ви й казали.

Ага, ну-ну…  – Посміхаючись відказую.

Загалом, зустріч з учнями Виноградівського ВПУ №34 вдалася доволі цікавою. А якщо прийняти до уваги, що з кількох груп першокурсників прийшло  два десятки дітей, то можна сказати, що спілкування було в колі друзів.

Скажу вам, інтимна лірика не надто турбує молодь, особливо, у сучасному світі, коли знаки уваги зводяться до смайликів в чаті. Проте, у них є живинка – юність. І саме вона своєю сутністю робить виклик дівчинці, яка несподівано відчула потяг до хлопчиків, а хлопчики усвідомили поняття власного бажання: хотіти й отримувати.

Доволі делікатна тема виявляла задоволення, усмішки та сором’язливість на обличчях підлітків. Але вони читали вірші ледь знайомого їм автора, який прийшов в училище з усім своїм жіночим авторитетом, таким собі арсеналом  розумності (по старшинству) та пихою – я також тут вчилася, і навіть завалила один з екзаменів. Тож в їх світогляді розвіявся образ серйозної, зарозумілої тьоті на зустріч з якою в примусовому порядку зібрали викладачі. Тоді вони розійшлись у повноті особистісного сприйняття лірики окремо, інтиму окремо.

Я принесла з собою  щоденник своєї юності, зачитуючи хід думок, тої молодої дівчини яка їх колись записувала, побачила невід’ємний зв’язок між ними – сучасними  і собою в минулому. Така ж експресія, схвильованість, невизначеність  перед дорослим життя, що впевненою ходою дедалі  швидше веде за собою… і така щира, наївна збентеженість  в прояві почуттів. Ну що ж, на все свій час.

Дівчата зачитали кілька творів із збірки «Світ Добра». Зачитали свої власні вірші. Вдоволено усміхнений хлопчик на пару з дівчинкою продекламували композицію  «А давай, ми будемо дихати разом». Після чого запитала в нього: ну що, страшно було?

Та ні, бо ми не дихали разом… 🙂

Ох ті смайлики, я також їх люблю та в моїй юності були тільки живі усмішки

Блиск у очах, живі усмішки і юність – коктейль, який хочеться пити впродовж усього життя. І єдине, що я хочу побажати молоді – бережіть ці неймовірні миті перших емоційних поривів, бо таке у вашому житті більше ніколи не повториться.

За організацію зустрічі вдячна завідувачу бібліотеки Виноградівського ВПУ №34 Тетяні Іванівній Телеп’янович та бібліотекару Олександрі Шуба. Це була не перша зустріч і не тільки з одним автором.

У  бібліотечній залі  училища побували Іван Кузан, Михайло Чухран, Надія Любка, Іван Говбан, Василь Кляп…

Як каже  Тетяна Іванівна:

«Треба аби діти не тільки читали українську літературу, а й   знали авторів свого краю.  І саме тому поклала собі за мету влаштовувати подібні зустрічі.»

Світлана КЕДИК