«Руки опираються йому» Білла Стоунхема

Картину було написано американським художником із Окленда штат Каліфорнія в 1972 році. З тої пори вона обросла такою великою кількістю зловіщих легенд, страшних історій, що її назвали «самою страшною картиною в світі».

На картині зображені хлопчик і лялька-дівчинка, які стоять перед скляними дверима до якої прижаті маленькі руки. Автор написав картину з фотографії, на якій він зі своєю сестрою стоять перед своїм будинком. На ній хлопчик з неясними рисами обличчя і лялька в ріст живої дівчинки без очей. В анотації до картини автор каже, що він зобразив себе у віці п’яти років, двері – розділова межа між реальним світом і світом снів, а лялька – провідник, що зможе провести хлопчика через цей світ. Руки представляють альтернативні житті, або можливості.

Страшна історія цього шедевру почалася зі смерті її першого власника актора Джона Марлі в 1984 році. Передчасно помер і перший мистецтвознавець, який побачив та оцінив полотно. Потім картина ненадовго зникла. Її випадково знайшла на звалищі одна сім’я та повісили в дитячій. Незабаром маленька донька господарів почала жалітися батькам, що діти на картині б’ються і міняються місцями. Батько поклав у кімнаті камеру, яка реагувала на рух. За ніч вона спрацювала декілька раз, але ніяких рухів не зафіксувала. Звичайно, сім’я вирішила позбавитися незрозумілої поведінки картини і виставила її в 2000 році на інтернет-аукціоні е-Вау, додаючи історію з привидами. На адресу організаторів посипалися багато скарг від людей про негативний вплив картини на здоров’я. Відмічалося погіршення самопочуття та навіть сердечні приступи. Можливо слухи стали рекламним ходом, аби якомога швидше і дорожче продати картину. Її продали за 1025 доларів із початковою ціною 199. Покупцем став Білл Сміт. Він наткнувся на неї в просторах Інтернет. Вирішив, що її створили в сорокових роках і вона стане прекрасним експонатом для його нової галереї. Тепер уже на його адресу почали приходити скарги про поганий вплив картини на людей. Просили спалити її, екзорцисти запропонували свої послуги, щоб вигнати демонів, що поселилися в картині. Деякі люди згадувати вбивство Сатілло в лісових пагорбах Каліфорнії. Привиди двох дітей часто з’являються там.

Екстрасенси стверджували, що бачили хлопчика, він носив легку футболку і шортики. Його сестра завжди була в тіні. Він, здається, захищав її. Їх звали Томом і Лаурой і вони, як дві каплі води схожі на дітей з картини.

Піднявши архіви, деякі шукачі об’явили, що ім’я автора – псевдонім. В дитинстві автор пережив щось подібне: «Це було жахливо! Коли ми зайшли в будинок, всюди була кров. Створювалось моторошне відчуття, що за нами хтось стежить. На першому поверсі нічого не знайшли, крім плям крові на підлозі і стінах.

На другому поверсі у спальні були знайдені тіла місіс і містера Лоуренсов. Та найстрашніше ми побачили на горищі, вірніше мансарді, яка була перероблена в дитячу. Ще знизу ми  чули тиху у гарну мелодію, яка чулась якраз з дитячої кімнати. Там було порожньо, горіло світло, між дитячих ліжечок лежала відкрита музикальна скринька, яка грала. Сліди крові вели на балкон. Двері були замкнені, ручка дуже гаряча, а скло вимащене з ззовні так, що нічого не було видно. Тоді ми розбили вікно і побачила на балконі таку картину: хлопчик сидів, стискаючи у своїх обіймах сестру. Вона була мертва. Її суглоби поломані, а очі відсутні. Хлопчик зостався  непошкодженим, за виключенням дивних плям на ногах. Це були опіки у формі дитячих долоньок».

Пізніше –  в 2004 році художник створює пару цій картині під назвою «Спротив на порозі».

Ця картина є у грі «Found Lost», яку створила Миранда Хебиб на основі слухів та домислів про картину. По сюжету гри картину створив художник, який страждав на шизофренію, багаторазово переслуховуючи гіпнотичну касету – результат він створив на полотні. В комп’ютерній грі «Шерех» ця картина також присутня: вона висить серед інших картин в коридорі в домі сім’ї Блеквуд.

В 2012 році художня трилогія була закінчена картиною «Поріг одкровень».

Якщо подивитися на всі три картини в хронологічній послідовності, то побачимо задум художника про поступові метаморфози, зображених на них персонажів. Лялька перетворюється в справжню дівчинку, а хлопчик у немічного старого.

Картина знаходиться в приватні колекції. Можливо вона не стала шедевром живопису, але те, що про неї без умовку говорять, дає їй статус унікальної.

Підготувала Валентина Костьо