Портрет графині Бутурліної Крістіни Робертсон

Історія шедевруПортрет графині Бутурліної Крістіни Робертсон

Портрет графині Бутурліної Крістіни Робертсон

Це один із багатьох портретів авторства Крістіни Робертсон, створений нею в 1841 році. Полотно знаходиться у  художньому музеї Воронежа. Цікавість викликає і образ на полотні, і, тим паче, сам автор.

Хто вони – ці дві жінки, долі яких канули в небуття, залишивши за собою цей портрет?

Крістіна Робертсон (1796-1854) – шотландська художниця-портретистка. Народилася в Файфе, Шотландія. Хоча вона рахувалася відомою, талановитою художницею у свій час, про її життя відомо небагато. Невідомо, наприклад, де вона отримала художню освіту, коли почала писати картини, за яких обставин переїхала в Росію, щоб ніколи не повернутися на батьківщину, та померти в бідності. У 26 років вийшла заміж за художника Джеймса Робертсона, і вони поселилися в Лондоні. В родині народилося восьмеро дітей, четверо з них померли немовлятами. Починаючи з 1923 року, Крістіна  приймає участь у щорічних виставках Королівської академії мистецтв в Лондоні та в Єдинбурзі. В 1929 році вона стала першою жінкою-художницею, яку обрали почесним членом Шотландської академії. Протягом 30-их років декілька раз була в Парижі. В цей час її портрети використовували в журналах, завдяки цьому вона стала популярною і відомою в Росії. Ще перебуваючи в Парижі, написала декілька портретів російських замовників. Котрийсь із них міг її рекомендувати російському імператорському двору. Уже в 1939 році Крістіна Робертсон  приймає участь у виставці при академії мистецтв в Санкт- Петербурзі. Це був період «англоманії», при дворі все британське ввійшло в моду. Вона отримала замовлення на два портрети на весь зріст від імператора Миколи І та імператриці. Далі поступили численні замовлення. Це був пік слави художниці. Вдруге Крістіна Робертсон повернулася в Росію  аж на сім років. Вона виконала безліч портретів та в 1853 році у неї погіршується здоров’я і, напевно, в неї виникли фінансові труднощі. Є свідчення, що частина замовників відмовилися від портретів, створених нею та вона продовжувала ще працювати. Померла в Санкт-Петербурзі, в бідності та самотності. Похована на Волконському кладовищі. Могила, на жаль, втрачена.

Збереглося близько 60 портретів художниці російського періоду. Вони перебувають в Ермітажі, Петергофі, Павловську, у провінційних галереях та приватних колекціях.

На полотні  зображена графині Марія Сергіївна Бутурліна (княжна Гагаріна до заміжжя). На портреті їй 26 років, і вона вже два роки була замужем за графом Бутурліним. Народилася в маєтку Ясенево, Москва 1815 року. В 1840 році вийшла заміж і шлюб став щасливим для обох. Це було кохання з першого погляду і на все життя. В сім’ї народилося п’ятеро дітей –

три сини і дві дочки. У чотирирічному віці померла дочка Варвара, інші діти виросли і прожили довге життя.

На 88-ому році життя(1902р.) графиня померла, переживши свого чоловіка на 30 років. Її поховали на території Сімонового монастиря. В 30-их роках всі монастирські могили були зруйновані. До 1928 року портрет графині Бутурліної кисті Крістіни Робертсон знаходився у Третяковській галереї, згодом переданий  до Краєзнавчого музею Воронежа і, на кінець, потрапив до художнього музею цього міста.

З портрета дивиться на глядача прекрасне, благородне обличчя моделі, коли життя в розквіті й благоухає. Легка усмішка, відкритий погляд як і найтонші складки вуалевої тканини з руки художниці залишилися на полотні, не тронуті часом.

 підготувала Валентина Костьо

Найбільше люблю пізнавати світ, люблю читати, малювати (живопис, графіка, ілюстрація), писати вірші, вивчати мистецтво, в’язати, думати, гуляти, спілкуватися, прибирати в домі. Не люблю куховарити, але з любов’ю готує для сім’ї. Народилася на Волині. Виросла на своїх фантазіях, тому творчий путівник веде мене з дитинства та особливе творче піднесення почалося в зрілому віці. Автор дитячих збірок для дітей: «Намистинки» (ілюстрації авт.) вид-во Олександри Гаркуші, м. Ужгород, 2011р. «Відчуття щастя» вид-во «Майстерклас», м. Київ, 2014р. Персональні виставки живопису та графіки: 2009р. – м. Мукачево, замок Паланок, 2010р. – м. Хуст, галерея «Митець Верховини», 2012р. – м. Виноградів, галерея «Хелена», 2021р. – смт. Опішня, Полтавська обл., Національний музей-заповідник українського гончарства. З 2013 року працюю адміністратором виставкової зали ІМПАСТО в м. Виноградів на Закарпатті. Займаюся виставковою діяльністю.

Залишити відповідь

c

Lorem ipsum dolor sit amet, unum adhuc graece mea ad. Pri odio quas insolens ne, et mea quem deserunt. Vix ex deserunt torqu atos sea vide quo te summo nusqu.

Підпишіться на нас!

А ми триматимемо Вас в курсі останніх новин мистецтва