З гітарою в руках, з піснею на устах, з музикою в серці живе на світі

О, батьківська земле святая!

Цілую тебе урочисто.

Утверджуй, калино, братання

Рясне, як у тебе намисто.

Єднаймося, люба родино,

Хай наша свята Україна

Цвіте, як калина.

Єднаймося, люба родино

Хай буде довіку єдина

Свята  Україна.

(Рядки з вірша  “Єднаймося, люба  родино”  Віталія Газінського )

Які б доля не підносила несподіванки і випробування, завжди залишайся людиною

До свого 70-ліття готувався заздалегідь і дуже ретельно. Згадував поетапний свій пройдений життєвий шлях. З сімейного альбому, як з пережитого власного архіву,  виважено вибирав найцікавіші епізоди, хвилюючі події, знакові в долі віхи і пам’ятні  дати… Свій творчий вечір “Музика  мого життя” співак Володимир Більда  запланував провести у Виноградівському міському будинку культури. Вже й афіші красувалися по місту, і люди знайомилися з його запрошенням на творчий вечір, довжиною в сім десятків літ…  і в душі  не стихало, а вібрувало приємне хвилювання, чи все згадав,  продумав, що із сцени має сьогодні сказати своїм вдячним слухачам. Це вони його завжди надихали, мотивували, дарували силу та віру у власні можливості, допомагали  підбирати і формувати репертуар до кожного виступу. Разом, враховуючи смаки і уподобання глядачів, включали пісні, які тоді були на слуху у всіх, в тому часі будили найглибші людські почуття та емоції, бажання радіти прийдешнім дням, підсилювали глядацьку віру у втілення  їхніх заповітних мрій, неминучий прихід  в життя  щасливого  майбуття…

Людина як іскра, подібна до Бога

І ось цей, передостанній березневий вечір настав. Під оплески вдячних слухачів, шанувальників його багаторічної творчості як віртуоза-гітариста, співака, любителя високоякісної української та зарубіжної музики, світових хітів минулого століття,  визнаних популярних джазових пісень, які вимагають від виконавця високої професійної майстерності, тонкого відчуття стилю в грі, непроминаючої любові  до музичного мистецтва, на сцену виходить запрошений ведучими Олесею Данилець та  Наталією  Вейконь сам ювіляр Володимир Більда. Він зворушений і дуже проникливо співає пісню “My way”  (“Моя дорога”). На екрані  розгортаються, поступово оживають епізоди Володиного дитинства, приємно хвилюючі уяву  шкільні роки: навчання в початкових класах,  захоплення спортом, прояв його любові до гри на  гітарі, перші слухачі на сусідньому подвір’ї, їхній прояв щирого, справді непідробного слухацького азарту і захоплення…

За кулісами лунає  вірш Ілони Верхівської-Ельтек  “Одне пам’ятай, що ти  – завжди   Людина”.  70 років – це тривалий і не завжди легкий, але чесно пережитий і гідно пройдений нашим ювіляром життєвий шлях. Йому випало побачити багато чого, бути причетним до всього, що відбувалось в минулій епосі. Навколо нас стати добре  усвідомленим, що відбувається і чим живе народ, що саме переживає і проходить в долі його покоління. Народився, прийшов у цей світ у важкі повоєнні часи. На його очах змінювалася епоха, руйнувалися імперії, народжувалася свобода і незалежність. Після залізної завіси, коли слухати і виконувати зарубіжні пісні молодим не подобалось. Вистачало своїх –  патріотичних, маршових, ліричних та емоційно-розважальних пісень  на всі смаки, на всі людські уподобання, написані вітчизняними композиторами, голос яких виразно звучав по країні. Їх  озвучували і виконували провідні естрадні співаки, спів яких постійно транслювався по всесоюзному, республіканському, обласному і районному радіомовленню та телебаченні.

Без оголошення  співак виконує  ліричну  пісню “Осіннє листя”. З парасолькою на сцені починає рухатися  юна танцівниця  Аделіна  Дувалка. Під листопад  дівчинка пурхає, злітає, кружляє у повітрі, легко переходячи з одного боку сцени на  другий. На екрані оживає неспинна у русі  американська столиця, її висотні  будови, гарні авеню. Це  дуже вдале доповнення до озвученої ним пісні  “Нью-Йорк 1960”.

Романтичну налаштованість у його виконанні подарувала слухачам пісня “Заметіль”. На екрані спільне з дружиною Оксаною фото. Ця пісня влучила прямо-прямісінько в   саме серце. Йдеться в ній про життя, про вибір супутника  своєї  долі, тої  половинки, яка гармонійно  доповнює  тебе і  дарує найтонші та  найглибші почуття. З нею звиваєш  родинне гніздечко, ростиш і виховуєш діток. І ось приходить та мить, коли вони випробують міцність своїх крил і по черзі випорхують у свій власний світ. Як батьки, ми вчили їх літати, намагалися захистити від непередбачуваних атак лицемірства і зла цього світу, уділяли їм увагу, давали свою силу, ласку, любов. І як би ми не хвилювалися за них, надходить той час, коли мусимо відпускати їх у самостійне життя.  Там буде все: тривоги і надії, радості досягнутих перемог і гіркота та сльози  розчарування, любов та чиясь підступна зрада… Та у світі немає більшої любові за батьківську, немає більшої віри, ніж їхня віра  в щасливе  майбутнє  своїх дітей. Пісня “Соколята” , що зараз звучить, саме про цей  життєвий перебіг подій у кожній українській родині.

З величезним букетом червоних троянд східцями на сцену піднімається донька Тетяна. Молода вродлива жінка схвильована татовим святом. Дякує йому, що росла в оточені нот, мелодій і гітарних переборів, що змалку увійшла в  музичний світ, без якого себе не бачить, не уявляє. На екрані розгортаються сторінки сімейного альбому, де Тетянка ще повзає, стає на ніжки, робить перші кроки, стає вихованкою дитсадка, перед батьками виступає на святах, стає  першокласницею, старанною школяркою… Росте оточена  батьківською  любов’ю, увагою, турботою, сімейним  затишком… Потім закохується, стає нареченою, народжує внучку Анастасію і підносить батькам найцінніший статус: дідуся і бабусі…

Любов не згасає…

Співак схвильовано переглядає  знімки на екрані, згадує своїх батьків  які були провідними спеціалістами на місцевій взуттєвій фабриці. Як син, Володя  особливу ніжність проявляв до своєї матері. Це вона дала йому життя, дарувала недоспані ночі, співала колискових,  дарувала тепло  свого серця і любов, випрошувала йому з братом Олегом  та сестрою Наталією в Бога світлу та щасливу долю. І хоч батьки вже давно у небесних засвітах, їхня прив’язаність та любов постійно звучить у їхніх серцях, зігріває у спогадах  душу, не дає заблукати в житті, десь оступитися… Як зворушливо щиро Володимир Більда зараз співає пісню “Рідна мати моя”…

Гітара, в руках  музиканта, не  просто інструмент. Це –  прояв його голосу, душі, серця. Вона  звучить, коли на душі свято, коли радісно і коли сумно, коли  хочеться сказати значно більше, ніж можеш висловити словами, які  викристалізувались в тривалих і осмислених чоловічих роздумах, проросли в тиші мовчання чи очікування якогось у житті  дива, тоді він починає  говорити  мовою мелодійної музики та освяченої Богом  людської  любові. Яка невичерпна щирість співака передана в піснях “Консуелло” , “Elviz, sends them “, “Mеджік” та  “Гері  Мура”. Хоч срібна  сивина вже рясно памороззю вкрила його скроні, однак Володимир Більда продовжує азартно, вперто і наполегливо   працювати над собою. Його творчий репертуар настільки різноманітний, що  перехоплює дух. Його спів і гітара  перенесуть  вас у різні історичні епохи та озвучать мелодії різних куточків світу. Ви почуєте ним вдало підібрані й зіграні різні лірико-романтичні балади та ритмічні джазові імпровізації. І в кожному творі  горітиме  налаштована  іскра людської пристрасті, набутого ним досвіду і відчуття та старанної,  напрацьованої десятками років безмежної відданості  музиці. Це не просто творчий вечір, а справжня  подорож у чарівний світ духовної гармонії, душевної краси та  вібруючих в гітаристі  високих людських почуттів. Свідками цього музичного дива   тепер стали всі присутні в  просторому  залі міського будинку культури, вдячні за його  гру  глядачі.

Мов зачаровані, з трепетними відчуттями, люди, присутні в залі, задоволено налаштовані і тепло сприймають виконані Володимиром Більдою пісні “Fly me to the  moon” та одну з найпопулярніших пісень з репертуару Елвіса Преслі про любов. Побратима по музиці прийшов привітати визнаний в нашому місті  під Чорною горою  співак, музикант, автор багатьох пісень  –   Роберт  Тіводор. Він теж  живе музикою, наповнює  її світлом і щирістю та дарує  своїм слухачам  неповторні враження та емоції. Як музичне вітання  своєму другу, дорогому ювіляру Володі Більді, в День його 70-ти ліття, він радо презентує свою нову пісню “Тиша”, приурочену цій, знаковій  в людській долі, події.

Володя зізнається, що хоч народився в повоєнні роки, ніколи не думав, що і сам стане свідком повномасштабної війни, насильно нав’язаної росіянами Україні. Вона принесла народу нечуване лихо, біль, страждання і неочікувані  втрати. Але водночасі відкрила  силу і єдність нашого народу, його незламність і тверду та непорушну віру в перемогу. Лише один, з таких небувалих в історії людства, переконливий  яскравий приклад –  Донецький  аеропорт. Вже плавився бетон, скло, металева арматура, а наші КІБОРГИ  тримались, до останнього  подиху тримались, бо свято вірили: ще мить, ще одна потуга і мить, і перемога буде за нами… Як щемно, по шкірі аж пробігає мороз, коли Володимир виконує пісню  “Мить” Святослава  Вакарчука  з репертуару   гурту  “Океан  Ельзи”.

Напиши на чужому конверті

Те, що так у листі не згадав

І за крок до  відважної смерті

Будь таким, яким  Бог тебе дав.

І поглянь, як навколо світає

І як сніг неймовірно блищить

Не спіши, най вона зачекає

Ще мить…

І  згадався садок  коло хати, де малим поруч з татом сидів. І те вогнище, що жевріло в очах твоїх, нагадало, що весна приходить, і юності твоєї поріг, де від першого кохання душа щеміла. Хай згадається тобі вона, посміхнися до неї востаннє, краще зараз і так, буде менше та рана боліть…

Зараз ця пісня для тих, хто  вже  на небеснім виднокрузі, хто вписав своє ім ‘я в історію нашої країни і для тих, що зараз  на передньому краї і воює за нас і за наше світле завтра.

Цю дивовижно правдиву пісню люди слухали серцем і сльозились в жінок  очі, і  чоловіки розуміли цей не переданий до кінця словами біль …

Можна все на світі пережити. В церкві впасти на коліна. І знайти в молитві втрачену людину. Лише треба вірить, що в нас попереду – ясні ранки, сонце надії і довгоочікуваний мир. Піснею “Дим”  Володимир Більда завершує цей неповторний романтичний вечір, який залишає надію: “Все у  нас буде!  Воно нас чекає попереду!   Бо життя  триває далі!”

Марія КОНКІНА

очільниця Виноградівського відділення  ГО  МАЛІЖ

Фото: КЗ “Виноградівський міський будинок культури”