Напередодні бачила війну
Напередодні бачила війну. Не пам`ятаючи зліталися прокляття На зраджену, покинуту, сумну Країну непорочного зачаття. Її хиткі та немічні дахи Понівечило громом віроломно. Снаряди і снаряди навкруги, Не залишали місця ще й бездомним. І вулиці, що в морок обросли Обірвано антенами хитали. І сотні, сотні вбитих пронесли, Ще й імені ні в кого не спитали. Ховалося покинуте дитя До склепу протисвітнього від страху. Тільки палач не знає каяття, Що спопелив той склеп у жменьку праху. Йому було… незнаю чий було Маленьких рочків. Скільки? Довговічно Краплино-воском до землі стекло Чи біллю, чи спокоем його личко. Зозуля вже над ним не прокує – Людська тривога лиш хвилинно кряче Напередодні вірила, що є Любов людська. Не вірилось одначе. Напередодні почалась війна, Як полум`я великого багаття. Молилася покинута, сумна Країна непорочного зачаття.
Валентина Костьо
Залишити відповідь
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.