Сакурова «снедь»

ПоезіяСакурова «снедь»

Сакурова «снедь»

***
На скатертині неба рожева пишнота…
Як здоба, що запилена рум`янцем
З обкладинки, що у святковім глянці,
Чаруюча та не їстивна смакота.

На пелеринах дамських знак «лямур»,
І безліч статуеток порцелянки…
Тут всі місцеві зніжені панянки
Себе представлять в ролі Помпадур.
 
Ось сквериком гуляють і марнують час –
Весна весною, а обід хай вчасно.
Шампанське раптом передчасно лясне,
А потім? Потім буде все без вас.
 
Святкову «снедь»  нарешті подадуть,
Не поспішайте зловживати глянцем
всіх Помпадур заполонило танцем –
А гості ждуть! А сакури цвітуть!
 
***
Обгортки із цукерок на асфальті –
Рожеві з перламутровим відтиском,
А зовсім поряд, непристойно близько
Сучасниця відомого Вівальді.
 
То сакура цвіте богемно-томно,
Малюючи на блюдцях порцеляни
Десертів понакуплених поляни,
А небо поїдає їх бездонно.
 
Покришилась начинка на асфальті.
Заплямувавши сукню королеви,
Що перламутром сяяла рожевим –
Спокусниця відомого Вівальді.

снедь – (рос.) страва, їжа-

Валентина Костьо

Найбільше люблю пізнавати світ, люблю читати, малювати (живопис, графіка, ілюстрація), писати вірші, вивчати мистецтво, в’язати, думати, гуляти, спілкуватися, прибирати в домі. Не люблю куховарити, але з любов’ю готує для сім’ї. Народилася на Волині. Виросла на своїх фантазіях, тому творчий путівник веде мене з дитинства та особливе творче піднесення почалося в зрілому віці. Автор дитячих збірок для дітей: «Намистинки» (ілюстрації авт.) вид-во Олександри Гаркуші, м. Ужгород, 2011р. «Відчуття щастя» вид-во «Майстерклас», м. Київ, 2014р. Персональні виставки живопису та графіки: 2009р. – м. Мукачево, замок Паланок, 2010р. – м. Хуст, галерея «Митець Верховини», 2012р. – м. Виноградів, галерея «Хелена», 2021р. – смт. Опішня, Полтавська обл., Національний музей-заповідник українського гончарства. З 2013 року працюю адміністратором виставкової зали ІМПАСТО в м. Виноградів на Закарпатті. Займаюся виставковою діяльністю.

Залишити відповідь

…Я нестандартна у творчих особливостях, люблю писати символами, інколи – словами. Можу звісно і знаками, але то не ієрогліфи, а мова Боже Вільної, хто ж мене тоді зрозуміє? Дуже хочу обійняти Любов’ю весь Всесвіт, отак взяти на руки, як малу дитинку, заколихати, заспівати… і сказати – все у нас буде добре

Підпишіться на нас!

А ми триматимемо Вас в курсі останніх новин мистецтва