ЖИВИ!
Живи! В моєму серці стільки місця, Що ти розляжешся, як в морі. Великий шмат ясного місяця. На груди падатиме згорі. І теплий штиль гольфстріму хлине В твоєму тілі й залоскоче… Живи в мелодії, що лине Із мого серця, що тріпоче…. Купайся в ніжності покамість Земля проходить в круговерті. Між безкінечними роками Не будемо у прах розтерті. Живи, як сонце серед бездни, Моєї бездни, що згорає… На картах зоряних небесних Ти острівець, де я ховаю Свою затемненість і світло, Бажання, пристрасті і муки. Там райський сад, де все розквітло, Сховавши корені розлуки.
Валентина Костьо
Залишити відповідь
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.