Бойовому другу
Коли ти бачив, як сміються квіти, Ти бачив мить таємного вінчання. Дбайливо храм вже встигли освятити, Величний храм довічного кохання. Коли ти чув, як відспівали птахи, Ти чув себе із глибини мовчання Та раптом вбиті в домовину цвяхи Забрали друга, що любив востаннє… Життя людське прожив, як поле перейшов Упевнено, сміливо, без вагання… Те мінне поле оросила кров Там свого друга бачив ти востаннє. Ти бачив друга, як він падав в трави, У квіти ті, що сонце повінчало. Сховалось небо в почорнілі хмари, Земля з жалю раптово захиталась. Коли ти чув, як плакала дружина І одинока постаріла мати - Ти зрозумів, що друг твоя частина, Яка в тобі не хоче помирати.
Валентина Костьо
- Композитор: Анатолій Селехман
- Слова: Валентина Костьо
- Виконує: Ігор Середа
Залишити відповідь
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.