Я йду…
Необережно сплутались дороги, Як білі нитки в чорному сукні. Куди іти, стомились босі ноги І чорне з білим бореться в мені. Пустеля біла з чорними стежками – Мені б у небо, а й бо крил нема. Шукаю світло в тінях між рядками, Втрачаю тіло, а душа сама… Тремтливо піднімаються повіки, Струна здригнулась – обирай та йди! І потечуть до серця білі ріки, Ті ріки, що із світла, не води. І сміх і плач, і сила і безсилля, Руїни скал і океанський бриз… Куди іти? Та виростають крила. Злітаю, щоб не впасти знову вниз. Збережи мене день і прости мене матінко ніч! Без народження я – це руїна і мертва пустеля. То ж іду по шляху, по орбіті земній, Понесе мене Всесвіту хвиля… Народи мене ніч і не зрадь мене день. Ці дороги, де чорне і біле – безмежні. Присягаюсь землі берегти подарований світ І завдячую небу за світло душі, що в мені є безсмертним.
Валентина Костьо
- Композитор: Анатолій Селехман
- Слова: Валентина Костьо
- Виконує: Ігор Середа
Валентина Костьо
Найбільше люблю пізнавати світ, люблю читати, малювати (живопис, графіка, ілюстрація), писати вірші, вивчати мистецтво, в’язати, думати, гуляти, спілкуватися, прибирати в домі. Не люблю куховарити, але з любов’ю готує для сім’ї. Народилася на Волині. Виросла на своїх фантазіях, тому творчий путівник веде мене з дитинства та особливе творче піднесення почалося в зрілому віці. Автор дитячих збірок для дітей: «Намистинки» (ілюстрації авт.) вид-во Олександри Гаркуші, м. Ужгород, 2011р. «Відчуття щастя» вид-во «Майстерклас», м. Київ, 2014р. Персональні виставки живопису та графіки: 2009р. – м. Мукачево, замок Паланок, 2010р. – м. Хуст, галерея «Митець Верховини», 2012р. – м. Виноградів, галерея «Хелена», 2021р. – смт. Опішня, Полтавська обл., Національний музей-заповідник українського гончарства. З 2013 року працюю адміністратором виставкової зали ІМПАСТО в м. Виноградів на Закарпатті. Займаюся виставковою діяльністю.
Залишити відповідь
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.