А що далі? Час не ламається. Пророцтва

А ЩО ДАЛІ?

Втрачаю день, і ще один день
І ще одне життя у сутінках  побуту
По чорних шпалах, не поспішаючи, піде
Чемпіон життєспалюючого спорту
І коли  там, де знічується горизонт,
Немов би ніж, який лежить сюди лезом,
Роззявить ворота райська зона,
Дорога зникне і шпали щезнуть,
 
(Тобто шпали, мов клавіші, посиплються обабіч,
Тобто небо й жирафи і Сальвадор Далі)
Нарешті байдужий велетень розіллє ніч.
Ну добре, помреш ти. А що далі?

ЧАС НЕ ЛАМАЄТЬСЯ

Час я порівняв би з
німецького виробництва ескалатором,
який повз шеренги злив, зим
несе траву, ріку, полонини з ватрами,
 
      також друзів. І блазнів, і ще там когось,
      також кухаря з тортом на день народження,
      борця на татамі, який відчайдушно боровсь,
      державу, держави, дороги із їх подорожніми…

Час не ламається. Не питає, чи вже.
Він сам по собі (вітання Кіплінгові).
Навіть, якщо зі злості втяти його ножем,
Краплі секунд не потечуть в обійми снігові.

ПРОРОЦТВА

Глибоко в траві тануть сухі  колодязі
Вони не просять води, вони дарують відлуння
Насправді це оракули в бетонному одязі
Чуйте-чуйте їх неоднозначні волання.
Чи буде мир, – запитаєте ви – Буде, –
загудуть вони, – доста трави у степах України
А на узбіччях сидітимуть маленькі іуди
І співатимуть гімни:
Хай буде Син! Хай  буде Мати!
Хай будуть люде на землі!
Хай!            
Хай!                
Хай!
 

Юра Левко