Добрий дядечко Світ простягає усе нові й нові ласощі
Ти їх радо береш і не забуваєш про хвастощі: «У мене новий телефон, ми вчора затусили класно…» Хоча насправді з’їв цукерку геть не вчасно Завтра на навчання і скоро сесія А твої знання – спадна геометрична прогресія Але ти й не думаєш взяти чи не взяти Доки Світ дає – треба користати! Якось непомітно експрес уже на 25-й станції На ринку доль жодної підхожої вакансії За дегустацією «Італії» , «Франції» та гіркої на смак «УганДИ» Навічно згубив десь почуття емпатії і доброти А кожен згодиться, що серце жорстоке і очі злі – Це гірше, ніж нуль знань у голові Тому ти без дівчини, без сім ї, без підтримки Переконуєш вперто усіх без заминки: «Та я цього не потребую ні краплинки!» Дуже вже боляче собі признатися, Що інколи хочеться у Любові скупатися І вийти таким, як на початку життєвого шляху, Та ніщо вже не відверне душі безжального краху. 70. Уже майже кінець. Ти ходиш, обшарпаний, хворий старець І тільки одна думка усе в голові: «Якби зараз онука та внучку мені. Я б розповів їм обов’язково наприкінці своєї повісті, Що краще слухатись не Світу, а власної совісті!»
Анастасія Якушевич
Залишити відповідь
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.