Любов, життя і людина
Несе людина на спині рюкзак, наповнений життям і любов`ю. Несе тяжко, втомилася… А назустріч їй інша, легко, безтурботно крокуюча. Людина з рюкзаком питає: – Добрий чоловіче, де твій рюкзак? Ти так легко йдеш дорогою? – У мене був такий рюкзак і я дуже втомився його нести. Посеред дороги зупинився і, спочатку роздав наліво-направо любов. Потім пройшов трішки, мені і життя здалося заважким. Вирішив я і життя скинути з пліч. Недалеко лежить на дорозі. Людина з рюкзаком за плечима повернула погляд на дорогу, де справді щось лежало схоже на рюкзак. А ж раптом автомобіль на шаленій швидкості пронісся повз. Ледь встигнувши відскочити в сторону, людина з рюкзаком вигукнула: – Хто ти тепер? Через коротку мить почувся голос нізвідки. – Я – дорожній пил. Не живи даремно.
Валентина Костьо
Валентина Костьо
Найбільше люблю пізнавати світ, люблю читати, малювати (живопис, графіка, ілюстрація), писати вірші, вивчати мистецтво, в’язати, думати, гуляти, спілкуватися, прибирати в домі. Не люблю куховарити, але з любов’ю готує для сім’ї. Народилася на Волині. Виросла на своїх фантазіях, тому творчий путівник веде мене з дитинства та особливе творче піднесення почалося в зрілому віці. Автор дитячих збірок для дітей: «Намистинки» (ілюстрації авт.) вид-во Олександри Гаркуші, м. Ужгород, 2011р. «Відчуття щастя» вид-во «Майстерклас», м. Київ, 2014р. Персональні виставки живопису та графіки: 2009р. – м. Мукачево, замок Паланок, 2010р. – м. Хуст, галерея «Митець Верховини», 2012р. – м. Виноградів, галерея «Хелена», 2021р. – смт. Опішня, Полтавська обл., Національний музей-заповідник українського гончарства. З 2013 року працюю адміністратором виставкової зали ІМПАСТО в м. Виноградів на Закарпатті. Займаюся виставковою діяльністю.
Залишити відповідь
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.