Притча про безрукого
Декілька ремісників завели розмову про те, що їх годує в цьому житті. – Мене годують руки, які плугом обробляють землю. – відповів землероб. – Мене також годують руки, бо вони натягують лук із стрілою, – відповів мисливець, – здобич цінна, як м`ясом, так і хутром. – Мене годують руки, так, як вони вміють плести з лози корзини і різні, потрібні людині в господарстві речі. Вони добре продаються. – І мене годують руки, – відповів чоботар, я продаю багато пар взуття і маю хороший прибуток. – А що тебе годує? – запитали ремісники безрукого. – Мене годують пташки. – Пташки тобі обід і необхідні речі приносять? – перепитали здивовано ремісники. – Ні. Я дивлюся на них, які вони радісні і щасливі в польоті і забуваю про їжу. Вбираючи радість серцем, не будете відчувати голод тіла.
Валентина Костьо
Вечір музики з Volkanov та “Марина і Компанія”. Розіграш на підтримку ЗСУ
У її мистецькому просторі живуть враження, роздуми, почуття…
Валентина Костьо
Найбільше люблю пізнавати світ, люблю читати, малювати (живопис, графіка, ілюстрація), писати вірші, вивчати мистецтво, в’язати, думати, гуляти, спілкуватися, прибирати в домі. Не люблю куховарити, але з любов’ю готує для сім’ї. Народилася на Волині. Виросла на своїх фантазіях, тому творчий путівник веде мене з дитинства та особливе творче піднесення почалося в зрілому віці. Автор дитячих збірок для дітей: «Намистинки» (ілюстрації авт.) вид-во Олександри Гаркуші, м. Ужгород, 2011р. «Відчуття щастя» вид-во «Майстерклас», м. Київ, 2014р. Персональні виставки живопису та графіки: 2009р. – м. Мукачево, замок Паланок, 2010р. – м. Хуст, галерея «Митець Верховини», 2012р. – м. Виноградів, галерея «Хелена», 2021р. – смт. Опішня, Полтавська обл., Національний музей-заповідник українського гончарства. З 2013 року працюю адміністратором виставкової зали ІМПАСТО в м. Виноградів на Закарпатті. Займаюся виставковою діяльністю.
Залишити відповідь
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.