Притча про безрукого
Декілька ремісників завели розмову про те, що їх годує в цьому житті. – Мене годують руки, які плугом обробляють землю. – відповів землероб. – Мене також годують руки, бо вони натягують лук із стрілою, – відповів мисливець, – здобич цінна, як м`ясом, так і хутром. – Мене годують руки, так, як вони вміють плести з лози корзини і різні, потрібні людині в господарстві речі. Вони добре продаються. – І мене годують руки, – відповів чоботар, я продаю багато пар взуття і маю хороший прибуток. – А що тебе годує? – запитали ремісники безрукого. – Мене годують пташки. – Пташки тобі обід і необхідні речі приносять? – перепитали здивовано ремісники. – Ні. Я дивлюся на них, які вони радісні і щасливі в польоті і забуваю про їжу. Вбираючи радість серцем, не будете відчувати голод тіла.
Валентина Костьо
Валентина Костьо
Найбільше люблю пізнавати світ, люблю читати, малювати (живопис, графіка, ілюстрація), писати вірші, вивчати мистецтво, в’язати, думати, гуляти, спілкуватися, прибирати в домі. Не люблю куховарити, але з любов’ю готує для сім’ї. Народилася на Волині. Виросла на своїх фантазіях, тому творчий путівник веде мене з дитинства та особливе творче піднесення почалося в зрілому віці. Автор дитячих збірок для дітей: «Намистинки» (ілюстрації авт.) вид-во Олександри Гаркуші, м. Ужгород, 2011р. «Відчуття щастя» вид-во «Майстерклас», м. Київ, 2014р. Персональні виставки живопису та графіки: 2009р. – м. Мукачево, замок Паланок, 2010р. – м. Хуст, галерея «Митець Верховини», 2012р. – м. Виноградів, галерея «Хелена», 2021р. – смт. Опішня, Полтавська обл., Національний музей-заповідник українського гончарства. З 2013 року працюю адміністратором виставкової зали ІМПАСТО в м. Виноградів на Закарпатті. Займаюся виставковою діяльністю.
Залишити відповідь
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.