Нарада у ванні

Ванна збовтує вечірні години краплями вологи. І хто б міг подумати, що вода може заспокоювати. Чи то випиваєш її, чи занурюєшся у неї ефект однаковий – насолода.
Насолода втамувати спрагу або насолода попестити тіло рідиною, що збуджує на спокій, безухильно провокує на рівновагу. В інакшому випадку ти просто захлинешся і помреш. Людям буде байдуже захлинулась ти водою у ванні, чи світом у якому живеш.
Нарада у ванні почалась щойно він увійшов та зачинив за собою двері назамок. Зняв футболку, спортивні штани, труси, долонею торкнувся купелю, як завжди вигукнувши – та вона гаряча!
Зараз ти її охолодиш – відказую.
Боязко залізає в корито, поволі сідає, за хвилину випростується навпроти мене. Ми мовчки дивимося один на одного. Я вже надто розпарена з розпашілим обличчям посміхаюсь на міряю пальчиками ніг його торс. Окремі ореоли бажання виростають прямо з мильної піни. Поцілунками всідаються на його щоки, непоголену бороду, ніс, очі. Цілую чоло і мокро сповзаю на чоловіче тіло. Просто лежу. Час від часу народжую припливи й відпливи…
– А ти знав, що вода може заспокоювати?
– Вже знаю.
– Що тебе найбільше тішить у житті?
– Ми.
– І ти можеш сказати, що щасливий?
– Навіщо казати те, що і так очевидно. А навіщо ти задаєш стільки непотрібних питань?
– Вони насправді не непотрібні. Вивчаю ситуацію.
– У ванні?
– Яка різниця де, головне – з тобою.
Викручені миті зі спірального типу мислення мокрим шармом осідають на спину масажуючими рухами. Мені ні до чого немає діла окрім насушних ситуацій, що поєднують двох людей, які поринають у нірвану домашнього затишку, виплеканого з кільканадцятилітнього досвіду спільного життя: почесати спинку проти часової стрілки, покусати вушко, полоскотати шию…вивернути кишені, розділити гаманець на частини найнеобхідніших речей і без зайвого галасу, нарешті вилізти з ванни, огорнутися теплим рушником та мовчки податись у ліжко й задрімати. І нехай він десь бродить по хаті в господарських клопотах я спатиму. Бо романтика це не свічки, і не квіти, не вино й подарунки. Це сон у який поринаєш без болю прокинутись в реальності.

Світлана КЕДИК