Літературні портрети митців Закарпаття

ЛітоглядЛітературні портрети митців Закарпаття

Літературні портрети митців Закарпаття

Синій колір обкладинки цього видання – це один із кольорів великої та яскравої палітри, яку створив автор Володимир Мишанич, зібравши свої статті, публікації, інтерв’ю в одну збірку «Митці Закарпаття. Літературні портрети». Більше вісімдесят постатей минулого та сучасності створюють живописну картину мистецького життя Закарпаття. Завдяки автору та його допитливому журналістському погляду, читач може глибше познайомитися з митцями, а то й відкрити для себе незнайомих чи маловідомих художників. І певно ця книжка з секретом, бо заглядати до неї можна повсякчас, коли є тяга почитати щось відволікаюче, з широким діапазоном мистецького пізнання, друковане слово. Це я з власного досвіду можу сказати.

Нічого новаторського, нічого абстрагуючого – майже енциклопедичний виклад, не маючий жодної кольорової ілюстрації створює яскраву палітру емоцій, якими жив чи живе кожен митець. Тут немає вершин, бо автор з однаковою увагою намагався найбільш виразно спроектувати свою розповідь та літературним словом створити портрети творчих людей свого краю.

Книжка вийшла друком в 2014 році у видавництві КП «Ужгородська міська друкарня», м. Ужгород та складається з трьох розділів: «Постаті», «Ювіляри», «Сучасники», а також перелік статей Володимира Мишанича, написаних ним з 2001 по 2014 роки які публікувалися в різних виданнях. І це чималий сторінковий «епос». Передмову до видання написав письменник Василь Густі, який закінчив її словами:

«Справжнє мистецтво і справжня робота не творяться поспіхом. Книжка Володимира Мишанича також творилась упродовж багатьох літ. Він вибрав краще з написаного ним і запропонував нам свою, словесну, панорамну картину яскравого, самобутнього, глибинного мудрістю культурно-мистецького життя Закарпаття. Подякуймо йому за це, непоспіхом прочитавши її сторінки».

Про автора:

Володимир Васильович Мишанич народився 16 жовтня 1960 року у селі Нижній Студений Міжгірського району Закарпатської області. Згодом сім’я переїхала в смт  Середнє на Ужгородщині. У 1980 році закінчив Ужгородське училище прикладного мистецтва, де навчався на відділі «художня кераміка». У 1990 році закінчив філологічний факультет Ужгородського державного університету.

Викладав малювання та креслення в Ужгородських середніх школах №3 та №19.

Працював кореспондентом у газетах «Новини Закарпаття», «РІО», «Срібна земля», «Карпатська Україна», «Ужгород», де висвітлював культурно-мистецьке життя краю.

В 1997 році, як власкор «РІО», місяць стажувався у США, у штаті Північна Кароліна, за програмою USIA-IREX «Громадські зв’язки» в редакції регіональної газети.

Член Національної спілки журналістів України з 1999 року.

Друкується в республіканських газетах і журналах..

Активно дописує в інтернет-видання Закарпаття online, газету «Ужгород», щоквартальний вісник «Культурологічні джерела» та «Календар краєзнавчих пам’ятних дат».

З 2008 року провідний методист Обласного організаційно-методичного центру культури.

Валентина Костьо

Найбільше люблю пізнавати світ, люблю читати, малювати (живопис, графіка, ілюстрація), писати вірші, вивчати мистецтво, в’язати, думати, гуляти, спілкуватися, прибирати в домі. Не люблю куховарити, але з любов’ю готує для сім’ї. Народилася на Волині. Виросла на своїх фантазіях, тому творчий путівник веде мене з дитинства та особливе творче піднесення почалося в зрілому віці. Автор дитячих збірок для дітей: «Намистинки» (ілюстрації авт.) вид-во Олександри Гаркуші, м. Ужгород, 2011р. «Відчуття щастя» вид-во «Майстерклас», м. Київ, 2014р. Персональні виставки живопису та графіки: 2009р. – м. Мукачево, замок Паланок, 2010р. – м. Хуст, галерея «Митець Верховини», 2012р. – м. Виноградів, галерея «Хелена», 2021р. – смт. Опішня, Полтавська обл., Національний музей-заповідник українського гончарства. З 2013 року працюю адміністратором виставкової зали ІМПАСТО в м. Виноградів на Закарпатті. Займаюся виставковою діяльністю.

Залишити відповідь

…Я нестандартна у творчих особливостях, люблю писати символами, інколи – словами. Можу звісно і знаками, але то не ієрогліфи, а мова Боже Вільної, хто ж мене тоді зрозуміє? Дуже хочу обійняти Любов’ю весь Всесвіт, отак взяти на руки, як малу дитинку, заколихати, заспівати… і сказати – все у нас буде добре

Підпишіться на нас!

А ми триматимемо Вас в курсі останніх новин мистецтва