Пізнавати Бога можна за допомогою всіх релігій

“Легко уявити, ніби завдання великих релігій полягає в тому, щоб нас переміщувати й перетворювати. Наш справжній дім – не цей світ, а бути людиною – не наше справжнє покликання. Ми загрузли в болоті гріха, страждання чи ілюзії, а мета релігії – доправити нас на небеса, в нірвану або мокшу. На цьому шляху ми перетворимося з гусені в кокон, а потім на метелика: християнство перетворить нас на святих, буддизм – на бодгісаттв, індуїзм – на божества.”

Стівен Протеро “Вісім релігій, що панують у світі: чому їх відмінності мають значення”.

Переклад з англійської: Вячеслав Пунько

Майже 500 сторінок розкривають суть релігій не претендуючи на проповідь чи заклик до сповідування тої чи іншої релігії.  В анотації зазначено твердження автора, яке вказує на те, що наполегливі спроби представити усі релігії як різні шляхи до одного Бога не враховують проблему, яку кожна традиція прагне вирішити. 

Згідно з твердженням Магатми Ґанді, “віра в єдиного Бога – це наріжний камінь усіх релігій”. 

“Значить, – зауважує автор, – до цього єдиного Бога і сходять усі віряни. Та коли йдеться про божественне, одиниця виявляється не єдиним можливим числом.”

Адже багато буддистів не вірять у жодного Бога, індуїсти вірять у тисячі богів. 

Автор задає ключові питання: Ким насправді є Бог? Чи є цей Бог певною особою? Якої він статі? Чи його взагалі можливо описати.

Традиції світових релігій передбачають численні етичні норми. Але в жодній релігії самі лише етичні норми не сприймаються як причина свого існування. Ті, хто стверджує, буцімто релігії світу єдині, не заперечують факту розбіжностей. Шляхи релігій розходяться “в передгір’ях” догм, обрядів та інституцій.  І суть не втому, має Бог тіло чи ні, мають люди душу чи ні. 

Цитуючи Свамі Шивананда автор пише:

“Основи або сутність усіх релігій однакові. Релігії різняться  лише в несуттєвому”. 

Проте, визнає, що ідея релігійної єдності залишається лише бажаною і з її допомогою забезпечити людству спокій поки ще не вдалося. Одне з призначень мантри “всі релігії однакові” полягає в тому, щоб зупинити війни та вбивства. Та Бог не один, а віра в єдність релігій – це лише віра. 

Влучно автор вдається до твердження одного зі своїх колег Адама Селігмана: 

“… від ідей про “однаковість” світових релігій наш світ не стає безпечнішим. Якщо ми справді чогось потребуємо на цій несамовито релігійній планеті, то це реалістичного погляду на сфери конфліктів релігій та сфери, де ці релігії можуть співпрацювати. Світ такий, яким він є. Тому “толерантність” і “повага” залишатимуться безглуздими словами доти, поки ми не дізнаємося, стосовно кого саме маємо виявляти толерантність чи повагу.”

Автор акцентує увагу на тому, що релігія не просто приватна справа. Вона має значення на соціальному, економічному, політичному та військовому рівнях. Підходить до розгляду релігії з чотирьох точок: проблема, вирішення проблеми (релігійна мета), метод вирішення проблеми, приклад для наслідування. 

Книга “Вісім релігій, що панують у світі” адресована як вірянам, так і атеїстам. Тобто для тих хто не вірить, і для тих, хто вірить і дошукується свого сакрального шляху. Для тих, хто цікавиться духовним життям, ставить питання, шукає відповіді і готовий їх приймати. Це не просто теоретична оповідь, це особисті вчення та переконання набуті у фактичних подорожах та вивченнях. 

Отже, вісім релігій: Іслам, Християнство, Конфуціанство, Індуїзм, Буддизм, Релігія Йоруба, Юдаїзм, Даосизм. 

Читач відкриє для себе особливості тої чи іншої релігії, сконструює модель питань та відповідей, навчиться приймати релігійні особливості як дань власній обізнаності, що не спонукає вірити або не вірити, приймати або не приймати. Але сформує особисту точку зору, кут споглядання, що збудує уявлення нової “релігійної фігури”; зрозуміє пояснення релігій відносно того, хто ми є. Очевидно, ця книжка зайве спонукає замислитись над питанням: як стати людиною, не в класичному розумінні згідно якого ми всі народжуємося людьми й належимо до того самого виду, типу та маємо ДНК, а в розумінні бути собою. Бо коли я піду у інший світ, Бог не спитає мене: “Чому ти не була Марією Магдалиною?” Він запитає: “Чому ти не була Світланою?”.

У заключній частині автор пише: 

“Я теж сподіваюся пожити у світі, де люди навчаться бути сусідами зі своїми релігійними суперниками. Однак я переконаний, що досягнення цієї мети можливе із застосуванням нових засобів. Замість того щоб сприяти поширенню богомислення, звалювати всі релігії докупи, в один сміттєвий бак або скриню зі скарбами, маємо взятися до справи з виразним уявленням про фундаментальні  відмінності в преконаннях і практиках ісламу й християнства, конфуціанства й індуїзму. Бо аби прийняти світ таким, який він є, нам необхідна релігійна грамотність.”

Автор називає цю книгу  курсом із релігієзнавства. У ній розповідається про конкурентність релігій; розглядаються проблеми релігій, їх вирішення, методи і взірці для наслідування; у ній показано, як різні релігії наголошують на різних аспектах життя суспільства. 

Зрештою, зводить оповідь до народної казки про те, як сліпі перевіряли слона. Згідно якої кожен сліпий намацавши певну частину його тіла запевняв, що саме він має рацію (намацавши хобот один сліпець сказав, що слон – це змія; інший помацавши хвіст сказав, що слон – це мотузка; решта назвали слона то стініною, то списом, то опахалом, залежно від того, якої частини слонячого тіла вони торкалися). З філософської точки зору на думку цих вірян слон – це Бог, а сліпі – християни, мусульмани й юдеї, які помилково  приймають своє конкретне (і обмежене) сприйняття божественного за саму божественну реальність. Позаяк Бог для людини незбагненний, нерозумно стверджувати, нібито лише моя релігія істинна, а всі інші хибні, бо  пізнавати Бога можна за допомогою всіх релігій…

Рекомендую почитати.  

Читається навіть при лампі у довгі години знеструмлення. Певно, читання це один зі способів запалювати світло всередині себе.

Стівен Протеро “Вісім релігій, що панують у світі: чому їх відмінності мають значення”, 2021, BOOKCHEF

Світлана КЕДИК