«…Це те, що залишає слід»

Події«…Це те, що залишає слід»

«…Це те, що залишає слід»

Слід, одначе, для українського народу криваво-чорний. Агонія війни нестерпна у своїй жадобі до знищення. Але український народ незнищенний. І ця боротьба проти рашизму переростає у всеземну боротьбу добра і зла.

У Хусті відкрилася тематична виставка «Війна очима художників». Війна яка триває, яка несе руйнування, біль, смерть. Війна за незалежність, за волю, за життя. Полотен чимало – живописних, графічних, різьба по дереву. У виставці взяли участь митці з Хуста, Берегова, Тячева та чимало художників з Виноградова. В загальному це не так пережите, бо закарпатський регіон віддалений від бойових дій, як переживання тих страхіть, які нависли над цілою країною. І якщо уявно поділити всі роботи пополам, то в одну частину попадуть гарячі від вогню, крові, болю полотна, а в другу потраплять ті, в яких живе осяйна надія і віра. Вона в орнаментах, оберегах, символах. Все те, що залишає слід у майбутнє. Такі сліди нам залишили наші предки, що допомагає нам боротися.

Виноградівські художники, учасники виставки: Олександр Шандор, Альона Стасюк, Діана Добош-Брода, Владислав Беланінець, Валентина Костьо. Це і живописні і графічні роботи. Вони – якесь узагальнення того, що кожен переживає, на що впираються наші відчуття у цей тяжкий час випробувань – жнива на полях, де згорає пшениця від ракетних ударів, теракотовий плац Азовсталі, молитва за Україну, берегиня на орнаментальній площині в червоно-чорно-білих тонах та мовчазна, але міцна і ствердна Кам’янець-Подільська фортеця.

Оглядаючи виставку, неможливо не звернути увагу на полотно Олега Омельченка, харківського художника, який з початку війни проживає з сім’єю у Виноградові. Портрет створений в пам’ять про друга, члена творчого об’єднання «Національна палітра» Артема Азарова, позивний «Митець». Маючи досвід бойових дій ще з АТО, він добровольцем пішов на війну. Загинув в березні 2022 року. Це полотно, як на мене, найболючіша частина експозиції, але воно не провокує сліз. Загинув один із захисників, один воїн, патріот… Портрет, як свідок часу, слід пам’яті, слід в безсмертя.

Неможливо залікувати мистецтвом такі рани чи якось спинити цю війну, але мистецтво боронить наш дух, дає силу, впевненість, а це найсильніша зброя проти окупантів. Ми переможемо, інакше бути не може.

Альона Стасюк, Владислав Беланінець, Валентина Костьо, Діана Добош-Брода (зліва-направо)

Валентина Костьо

Найбільше люблю пізнавати світ, люблю читати, малювати (живопис, графіка, ілюстрація), писати вірші, вивчати мистецтво, в’язати, думати, гуляти, спілкуватися, прибирати в домі. Не люблю куховарити, але з любов’ю готує для сім’ї. Народилася на Волині. Виросла на своїх фантазіях, тому творчий путівник веде мене з дитинства та особливе творче піднесення почалося в зрілому віці. Автор дитячих збірок для дітей: «Намистинки» (ілюстрації авт.) вид-во Олександри Гаркуші, м. Ужгород, 2011р. «Відчуття щастя» вид-во «Майстерклас», м. Київ, 2014р. Персональні виставки живопису та графіки: 2009р. – м. Мукачево, замок Паланок, 2010р. – м. Хуст, галерея «Митець Верховини», 2012р. – м. Виноградів, галерея «Хелена», 2021р. – смт. Опішня, Полтавська обл., Національний музей-заповідник українського гончарства. З 2013 року працюю адміністратором виставкової зали ІМПАСТО в м. Виноградів на Закарпатті. Займаюся виставковою діяльністю.

Залишити відповідь

c

Lorem ipsum dolor sit amet, unum adhuc graece mea ad. Pri odio quas insolens ne, et mea quem deserunt. Vix ex deserunt torqu atos sea vide quo te summo nusqu.

Підпишіться на нас!

А ми триматимемо Вас в курсі останніх новин мистецтва