«…Це те, що залишає слід»

Події«…Це те, що залишає слід»

«…Це те, що залишає слід»

Слід, одначе, для українського народу криваво-чорний. Агонія війни нестерпна у своїй жадобі до знищення. Але український народ незнищенний. І ця боротьба проти рашизму переростає у всеземну боротьбу добра і зла.

У Хусті відкрилася тематична виставка «Війна очима художників». Війна яка триває, яка несе руйнування, біль, смерть. Війна за незалежність, за волю, за життя. Полотен чимало – живописних, графічних, різьба по дереву. У виставці взяли участь митці з Хуста, Берегова, Тячева та чимало художників з Виноградова. В загальному це не так пережите, бо закарпатський регіон віддалений від бойових дій, як переживання тих страхіть, які нависли над цілою країною. І якщо уявно поділити всі роботи пополам, то в одну частину попадуть гарячі від вогню, крові, болю полотна, а в другу потраплять ті, в яких живе осяйна надія і віра. Вона в орнаментах, оберегах, символах. Все те, що залишає слід у майбутнє. Такі сліди нам залишили наші предки, що допомагає нам боротися.

Виноградівські художники, учасники виставки: Олександр Шандор, Альона Стасюк, Діана Добош-Брода, Владислав Беланінець, Валентина Костьо. Це і живописні і графічні роботи. Вони – якесь узагальнення того, що кожен переживає, на що впираються наші відчуття у цей тяжкий час випробувань – жнива на полях, де згорає пшениця від ракетних ударів, теракотовий плац Азовсталі, молитва за Україну, берегиня на орнаментальній площині в червоно-чорно-білих тонах та мовчазна, але міцна і ствердна Кам’янець-Подільська фортеця.

Оглядаючи виставку, неможливо не звернути увагу на полотно Олега Омельченка, харківського художника, який з початку війни проживає з сім’єю у Виноградові. Портрет створений в пам’ять про друга, члена творчого об’єднання «Національна палітра» Артема Азарова, позивний «Митець». Маючи досвід бойових дій ще з АТО, він добровольцем пішов на війну. Загинув в березні 2022 року. Це полотно, як на мене, найболючіша частина експозиції, але воно не провокує сліз. Загинув один із захисників, один воїн, патріот… Портрет, як свідок часу, слід пам’яті, слід в безсмертя.

Неможливо залікувати мистецтвом такі рани чи якось спинити цю війну, але мистецтво боронить наш дух, дає силу, впевненість, а це найсильніша зброя проти окупантів. Ми переможемо, інакше бути не може.

Альона Стасюк, Владислав Беланінець, Валентина Костьо, Діана Добош-Брода (зліва-направо)

Валентина Костьо

Найбільше люблю пізнавати світ, люблю читати, малювати (живопис, графіка, ілюстрація), писати вірші, вивчати мистецтво, в’язати, думати, гуляти, спілкуватися, прибирати в домі. Не люблю куховарити, але з любов’ю готує для сім’ї. Народилася на Волині. Виросла на своїх фантазіях, тому творчий путівник веде мене з дитинства та особливе творче піднесення почалося в зрілому віці. Автор дитячих збірок для дітей: «Намистинки» (ілюстрації авт.) вид-во Олександри Гаркуші, м. Ужгород, 2011р. «Відчуття щастя» вид-во «Майстерклас», м. Київ, 2014р. Персональні виставки живопису та графіки: 2009р. – м. Мукачево, замок Паланок, 2010р. – м. Хуст, галерея «Митець Верховини», 2012р. – м. Виноградів, галерея «Хелена», 2021р. – смт. Опішня, Полтавська обл., Національний музей-заповідник українського гончарства. З 2013 року працюю адміністратором виставкової зали ІМПАСТО в м. Виноградів на Закарпатті. Займаюся виставковою діяльністю.

Залишити відповідь

…Я нестандартна у творчих особливостях, люблю писати символами, інколи – словами. Можу звісно і знаками, але то не ієрогліфи, а мова Боже Вільної, хто ж мене тоді зрозуміє? Дуже хочу обійняти Любов’ю весь Всесвіт, отак взяти на руки, як малу дитинку, заколихати, заспівати… і сказати – все у нас буде добре

Підпишіться на нас!

А ми триматимемо Вас в курсі останніх новин мистецтва