ЗІРОЧКА. Пісенька лісових друзів

ЖИВИЛЬНА ВОДИЧКА. Пісенька лісових друзів

Чайничок, майже, залишився без води, бо всю віддав Кактусу для Троянди тому одного дня  Зірочка, Чайничок, Квіточка та Світлинка  вирішили піти по водичку до Джерельця.

Світлинка миттю вилетіла з кімнати прямісінько через вікно. А от Чайничку з Відображенням  доводилось лізти по підвіконню, а потім стрибати донизу. Вони в трьох мало не забули Квіточку, яка перечепилася об Камінець і впала.

– Ти чого тут став, хіба не бачиш, що я йду!? – промовила до Камінця Квіточка.

– Та бачу я! А ти хіба не бачиш, що я тут лежу, неможна обійти!? – обурено відказав.

– Он ти який… не вихований. З дівчатками треба гарно говорити, тебе мама не вчила!?

– Йой-й-ой… яка ніжна.

– Так ніжна, я ж Квіточка. – кокетливо і трішки присоромлено сказала.

– Та ти йдеш чи що? – гукнув  Чайничок.

– Йду.

І побігла.

– Чекай, а куди ви!? – гукнув  їм у слід Камінець.

– По водичку до Джерельця!

– Можна я піду з вами?

– Та ходи вже.

Зірочка йшла Чарівним Лісом навіть не здогадуючись, що  у ньому можна заблукати. А стежок у Лісі багато і всі майже однакові, хто його знає куди повернути можна, а куди ні?

Того разу дівчинка з друзями вирішили піти до Джерельця іншим шляхом. Та нічого особливого з ними не трапилося хіба що, зненацька, почувши пісню лісових мешканців, геть розгубилися один від одного: Камінець подружився з Грудочкою; Чайничок захопився польовими Квітами; Світлинка загралась з Вітром, а Зірочка, наче, розтанула від дотику природи  й тільки Квіточа попрямувала до Джерельця.

– Ква-ква-ква…

Я маленьке жабеня.

Ква-ква-ква…

Звуть мене Ква-ква…

– А я білочка маленька,

Звуть мене Пухкенька,

Полюбляю  танцювати,

Із  малим Ква-ква співати.

– А я Зайко-пострибайко,

Кличуть мене боягузом.

Та  я не боюся.

– А я косолапий,

Не  лінивий,

Тільки  хочу завжди

Спа-а-т-т-и-и…

– Дз-з-з  – я маленька Мушка,

В мене друг Комарик.

Тс  –с-с-с – тихенько,

Бо  Ведмедик вже дрімає.

– Крильця маю кольорові,

Гарні, веселкові.

Кожен знає –

Я маленька квітка,

Що  літає.

– А ми Павучки, Павучки –

Тра-ля-ля-ля, тра-ля-ля-ля,

Вийшла  пісенька хороша,

Ось така.

– Ква-ква-ква…

– Дружно  ми живемо у лісі, – зашурхотіли Клени на узліссі.

– А ми Квіточки маленькі.

Наче, кольорові світлячки,

Любимо  зростати,

Друзям  радість дарувати.

А ми Павучки, Павучки –

Тра-ля-ля-ля…

Вийшла  пісенька, хороша,

Ось така.

– Ква-ква-ква…

«Тра-ля-ля-ля…» – підспівала Зірочка, весело похлопала в долоні і засміялася голосно, голосно. Та раптом…