ЗІРОЧКА. Створення Риб, Плазунів та Птахів. День V

СТВОРЕННЯ СВІТУ. Створення Риб, Плазунів та Птахів. День V

І сказав Бог: «Нехай вода вироїть дрібні істоти, душу живу, і птаство, що літає над Землею під Небесною Твердю».

Так почався новий день створення світу, а для Райчика – продовження подорожі. Зараз хлопчик стояв на березі. Він зовсім не підслуховував розмову Хвиль та Камінця, тільки  випадково почув, що коїться в глибині моря.

Уявляєш, – сказала Хвиля, – там хтось з’явився. Взяв і вистелив собою наше днище, та аби трішки, а то повсюди!

– А  Воно щось каже? – запитав Камінець.

– Та не знаю, щось там булькає.

– А як це?

– Отак бере і випускає крихітні бульбашки.  Вони піднімаються до поверхні, хіба ти не бачиш?

– Ні, не бачу, я лише бачу кольоровий килимок  у воді.

– Так я про нього  й кажу.

– Це ж добре! –  втрутився в розмову жовтий Пісочок.

– А чого це добре? –  перепитала Хвиля.

– Бо тут, на березі, нам стало легше дихати, правда, Камінчику?

– Правда-правда.

– А ти знаєш про кого мова? – запитала у Райчика сонцеволоска.

– Певно, про водорості.

– Так. У тих бульбашках знаходиться повітря. Так море почало дихати. Дуже схоже на людину. Тільки людина дихає за допомогою легень, а у моря свої легені – водорості. Це така травичка.

Але це ще не все! –  продовжила розмову Хвиля. – У нас там завелись дивні створіння. Вони схожі на мене, тільки густіші.

Райчик зацікавлено слухав і невдовзі спитав у Світлинки:

– І хто вони?

– Це найпростіші створіння  –  кишковопорожнинні.

– Які? Кишко… – перепитав хлопчик, навіть не вимовляючи  дивне слово.

– Безхребетні, або інакше їх називають медузи.

Райчик було хотів запитати, як саме і з чого вони утворилися. Та промовчав, адже нарешті усвідомив найважливіше: нічого в цьому Світі й сам Світ не створюється саме по собі, тільки по волі Божій. Саме так, вода свого часу породила живих істот. І якщо я зараз тобі розкажу, як саме, ти мені не повіриш. Нехай моя розповідь залишається чудесною казкою, бо найбільшого дива ніж життя, годі й придумати. Тож тепер у морі жило багато всіляких істот, плавало багато риб, великих та маленьких.

Суша ще не знала, що створення плазунів та птахів є також одним із повелінь Бога. Одного дня прокинулася Суша від лоскоту сонячних променів і аж зашарілася від щастя бути затишком для найрізноманітніших істот. Їй подобалось все: як вони повзають, будують собі хатки-нірки, як народжують малят і доглядають їх… але найбільше Суші подобалось дивитися високо в Небо, де вже зараз літали птахи.

Птахи співали, немовби розмовляючи з Вітром, перегукуючись з Водою, а її наче цілували під час свого неймовірного польоту. І справді, так буває тільки в казці – тільки в казці настають такі дивовижні дні. Тож Суша вирішила подякувати Богові за сьогоднішній день: пишними садами, соковитими травами, розлогими берегами…

Глянув Бог –  і дуже Йому це сподобалось, Він поблагословив їх кажучи: «Плодіться й розмножуйтеся, і наповнюйте воду в морях, а птаство нехай розмножується на землі».

І був вечір, і був ранок – день п’ятий.

– Світлинка…

– Що, Райчику?

– А яка вона, та медуза?

– Медуза схожа на парасолю, з багатьма очима і щупальцями замість рук. А ти знаєш завдяки чому вона рухається?

– Ні.

– Вона всмоктує воду, потім її виштовхує. Вода відходить у один бік. А медуза  – в інший.

– Кумедно та цікаво.

– Так. Ану відгадай загадку: ходить дім на лапах, ані вікон, ні дверей?

– Черепаха! – вигукнув і дзвінко засміявся хлопчик та додав: – Світлинко, певно, й мені треба подякувати Богові за таку чудову пригоду…

– Ну, звісно, треба дякувати за кожен прожитий день, за сон, навіяний ніччю…

– А чим Йому віддячити, адже в мене нічого нема, – засмучено промовив.

– Подякуй за Його чудесне творіння.

– Дякую, Боже, за маму, за тата, за братика та сестричку, котика Ваську, песика, за сонечко, за небо, за травичку… Дякую, Боже, за те, що Ти в мене є.

Промовив і заснув, міцно, але ніжно тримаючи в долоні Світлинку, котра миттю розтанула, мов сніжинка на теплій, дитячій долоні – перетворилася на місячне сяйво, аби вже наступного ранку прокинутись сонячним промінчиком.