Апокаліпсис

…а тоді побачимо ми нове небо і нову землю, нашу рідну українську землю…

Сьогодні сонце сходить скупо, так, наче, боїться огорнути своїми променями гору на околиці міста. Я вже не боюся. Та й чого мені боятися, адже Виноградів за тисячу кілометрів від Києва, тим більше Харкова… Мене не верне дивитись на кадри з трупами, які показують в новинах по телевізору та  соцмережах. Чого мене має нудити, адже це по той бік екрану…  Мені навіть не хочеться плакати… Бо хочеться кричати. Певно, паніка. Внутрішня паніка спокою і рівноваги, з тої миті, як вибили землю з-під ніг. Мою землю, рідну, українську…
Йдеш вулицями містечка на крайньому Заході моєї України, за кілька десятків кілометрів від Євросоюзу з одного боку й за сотні життів українців від війни з іншого боку й відчуваєш переляканий спокій – дика й неправильна німота, навіть ворони не каркають. Є відчуття тривоги й очікування. Авжеж, цієї миті, прямо зараз українці чекають, що війна скінчиться і ми неодмінно переможемо… і перестануть вмирати люди… ми відбудуємо наші міста і будемо жити, просто жити. Просто радіти життю…
Ну от, з’явилися сльози.
Виревла. Легше не стало. 
Вмикаю «чат з Богом» вивертаю Йому душу  про те, що коїться тут на Землі, в моїй Україні. А Він мовчить.
Я кажу – боляче. 
А він мовчить.
Волаю – досить, будь ласка.
Мовчить.
– Хоч сили дай жити.
– Тримай.
От я й тримаю ту Силу, як кожен з нас. 
Я завжди протестувала: як можна благословляти на бій, адже добро перемагає зло своєю суттю? Усвідомила: суть добра полягає в боротьбі за життя. Бо саме життя несе добро. Я не розуміла Одкровення Іоана Богослова, а тепер усвідомлюю ціну Апокаліпсису, що звалився на Україну з неба. І я точно знаю, що звір і цар земний (путін/диявол), що  прийшов на українську землю буде схоплений заскочений силою, якою Бог наділив українців та живим кинутий в озеро вогненне, що горить сіркою, а воїнство його буде вбито Збройними Силами України, і всі птахи наситяться їхніми трупами.
А тоді побачимо ми нове небо і нову землю, нашу рідну українську землю…

4 березня 2022 р.

Світлана КЕДИК

ВЕЛИКЕ СТИХАННЯ. Зміст