Любовна арифметика

…розрахунок щастя залежить від частки бажання

Вечір тихо опускався дощем на дворик сімейного затишку. Торкався краплями свободи та околиць ідей. Вимальовував мокрі танці на склі і з трепетом сипався донизу. Друзки вологи стрибали по бруківці у гучному чавканні нічної смакоти – ніжність. Вологий настрій збивав з пантелику  навколишні зірки і миттю забігав до хати, а би я боса  й напівгола хапала ніздрями передвесняну тривогу й подихом конвертувала «валюту спокою». Ось вона, домінуюча вага обліку, коли розрахунок щастя залежить від частки бажання.
Безлика постіль зорепаду загубила сяйво у хмарах без грому і блискавки, але з передчуттям тепла – теплі долоні, теплі пальці ніг, теплі носи і дотики губ і… подих найвищого гатунку весни. Він виринув з надер землі, розперезуючи груди височенних гір, виштовхуючи лаву глибоких кратерів і усією силою навалився на мене. 
Напруга тиску, чи то атмосферного, передбачає зміни циклону. Вже би й надихалась вітром та дощ виливає емоції й мокре скуйовджене простирадло зіштовхує миті інертного руху. Ось вона, домінуюча вага обліку, коли розрахунок щастя залежить від частки бажання.
Він продовжував тихо опускатися дощем на дворик сімейного затишку. А я сиділа на підвіконні, зодягнута у мурахи, що бігали по шкірі й гадала собі думу повсякденної метушні. Заціплену в обіймах ночі зодягнув мене у світанок. Сів поруч з чашкою смачної кави. Поділився ковтком аромату, усміхнувся та додав останні штрихи любовної арифметики.

Світлана КЕДИК

ВЕЛИКЕ СТИХАННЯ. Зміст