Вир
Я не зречусь свободи і кану в несусвітні сни до самої, до самої, до самої… весни
Ну, що, пече осіння туга літньою безмірністю печалі? І ладна би втопитись в памороці снів, та тільки вечір в світанковій зграї злетів птахами в вир. Летять крилаті сонцесяйним ликом у теплий світ свободи, де обрій образу уподобляється подобі й Господь дарує мить… І хай щемить. І хай щемить те серце сокровенним болем, і хай розвінчує всі зачаровані світи через моря, ліси і поле (не)перекоти. Така безпечна криє вечір тиша, лягає дахом в межичассі снів, все просто – на порозі в осені гортаю книгу днів. І хай пече осіння туга літньою безмірністю печалі, хай кличе даль і сум з’їдає від туги, і хай провалююсь в безодню снами, де в єдине ціле зливаються усі незвідані та пізнані світи! Помовчу та здійму з повік: і втому, й тугу, й сльози на підвіконні мрій, в околицях зими, проймуся осінню… В обіймах Твоїх, осяяних любов’ю, без супутньої війни. І хай… Пече… Осіння туга… Літньою безмірністю… Печалі… Скорботи. Я не зречусь свободи і кану в несусвітні сни до самої, до самої, до самої… весни.
Світлана КЕДИК
Світлана Кедик
Народилася 24 січня 1981 року поблизу міста Виноградів) – українська письменниця, авторка поезій з вишуканим присмаком еротизму, філософських есе та прозових творів, казок для дітей. Дипломантка конкурсу Коронація слова 2011 в номінації «Романи» за збірку казок “Зірочка”. Лауреатка “Сорочої премії” ім. Петра Сороки (2021) в номінації “Денникова проза” за книгу “Етимологія щастя” Засновниця та редакторка культурно-мистецького інет-видання “Виноградівські Вогні”. Авторка книжок: «Світ Добра» (Карпатська вежа», 2012); «Етимологія щастя» («Український пріоритет», 2020); Співавторка: «Трикутник» («Лілія», 2017)
Залишити відповідь
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.