Моє Божественне Джерельце

Я народжуюсь у Тебе  Твоїми мріями про мене. Лови мене на вдиху, тримай на  видиху, кожним подихом бажання від якого щемить у серці і лоскоче в животі легким тремтінням віри у Любов… 

 
В вінку у білій сукні
За руку з Щастям йду моїм
По тій дорозі, що малюнком
Ти малював сліди Свої.
Я приміряю Твої ноги,
Твої вдягаю сизі крила,
Облизую вуста солодкі – 
Зранку медом намастила.
Я розгортаю Твої руки,
Долонями цілую серце,
Слухаю тихенький стукіт,
Моє Божественне Джерельце.
Шовковим запахом Надії
В очах небесна далечінь
Мої пурпурові мрії -  
Очей криштальних маячінь.
Я одягаю смак бажання.

Холодний запах гірської води,
Колір п’яного кохання
Злизує ковток жаги.
О, Боже, листя, як грайливо…
Шумить, шепоче… в кронах
Так ніжно і дбайливо
П’ю Тебе в своїх долонях,
Впиваюсь до світання,
А як іде зоря до ранку,
Розкидую багряні поцілунки
Місячним серпанком. 
В вінку у білій сукні
За руку з Щастям йду Твоїм,
По тій дорозі, що малюнком
Ти малював сліди Мої.

Світлана КЕДИК, “Світ Добра”