Загублені комети
Облизуючи твої губи Ковтаю присмак плоті, Яка повсюди… З трепетом Краплини п’є вологи. І мої малі, тендітні руки Ховають ніжність У твої долоні. Пасмами вкриваю вії – Бажаннями Нестримної повії, І розтікається на всю уяву, Збиваючи і ритм і риму!... Шалено п’яне і незриме. Тече під нами потом, Усмішкою схиляється на бік… І знов мене лоскочеш В реаліях пестливих снів. – Чого ти хочеш? – Менше слів. Замовкли. Тиша навкруги. У всіх безмежних очах ночі Подекуди сіяли зорі, Крутилися планети… І тільки ми літали, немов Загублені комети. А тепер перечитай вголос, прислухайся до свого дихання і просто люби мене.
Світлана КЕДИК, “Світ Добра”
Світлана Кедик
Народилася 24 січня 1981 року поблизу міста Виноградів) – українська письменниця, авторка поезій з вишуканим присмаком еротизму, філософських есе та прозових творів, казок для дітей. Дипломантка конкурсу Коронація слова 2011 в номінації «Романи» за збірку казок “Зірочка”. Лауреатка “Сорочої премії” ім. Петра Сороки (2021) в номінації “Денникова проза” за книгу “Етимологія щастя” Засновниця та редакторка культурно-мистецького інет-видання “Виноградівські Вогні”. Авторка книжок: «Світ Добра» (Карпатська вежа», 2012); «Етимологія щастя» («Український пріоритет», 2020); Співавторка: «Трикутник» («Лілія», 2017)
Залишити відповідь
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.