Хіба ви не бачите, люди?
Мовчи… Знаю… Так… Іди. Куди? До мене :) Обожнюю… Кохаю. Відпусти. Не можу. Як? Хіба я можу мрію відпустити, коли ти дала себе в руках тримати? Хіба я можу змити дотик шалених почуттів? Хіба я можу навпіл розірвати світ, який мені тебе явив? Мовчи… Знаю… Так… Іди. Куди? До мене :) Обожнюю… Кохаю. Вказівним пальчиком торкається його губ, стиха шепоче поцілунком. Виливає всю свою Любов на нього. А та Жива Вода прибуває нізвідки і втікає в нікуди. Хіба ви не бачите, люди?
Світлана КЕДИК, “Світ Добра”
Залишити відповідь
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.