Аби не вмирати
Я не плачу – трішки ридаю, Не сумую за вечірнім столом, Він поверне до мене – знаю Мовчки цілунком в чоло. Розгорне обійми гарячі, Утопить у щирих сльозах, Розкаже про втрачене Щастя Застигле у наших вустах. Цвітом лине запах обійм, Проникає у душу глибоко Тільки не стомлюйся – вір У Силу Величного Бога. Мовчки, на колінах В долонях світ тримаю я Бігло по стежинах Видніються роки в щоках І стиха шепчуть – Мамо… Любов’ю гою Твої рани. Нащо така велика Сила, Яка добром Тебе згубила Потерла ноги й руки За чиюсь покуту Й відпустила помирати? Я не плачу – трішки ридаю На околиці стомлена Мати, З Любові, сердешна, Живе, Аби не вмирати… Цвітом лине запах обійм Проникає у душу глибоко Тільки не стомлюйся – вір У Силу Величного Бога.
Світлана КЕДИК, “Світ Добра”
Світлана Кедик
Народилася 24 січня 1981 року поблизу міста Виноградів) – українська письменниця, авторка поезій з вишуканим присмаком еротизму, філософських есе та прозових творів, казок для дітей. Дипломантка конкурсу Коронація слова 2011 в номінації «Романи» за збірку казок “Зірочка”. Лауреатка “Сорочої премії” ім. Петра Сороки (2021) в номінації “Денникова проза” за книгу “Етимологія щастя” Засновниця та редакторка культурно-мистецького інет-видання “Виноградівські Вогні”. Авторка книжок: «Світ Добра» (Карпатська вежа», 2012); «Етимологія щастя» («Український пріоритет», 2020); Співавторка: «Трикутник» («Лілія», 2017)
Залишити відповідь
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.