Я

Сьогодні мороз приліг крилами на мої вії
Подарував дотик свіжої зими і розчинився в мені
У світі згубилась самотньо мов в обіймах повія
Малюючи в небі пурпурово-казкові сни… про Тебе.
Сьогодні на схилах бентежної гори у муках Христа
Вітер прилинув  щирістю до серця мого обличчя
Нахилився над поглядом аби скорити милі вуста
Назавжди навік  нескоримо спалить протиріччя
Сьогодні у пестощах Твоїх зіниць у нашому ложі
Звиваючись палко в танку сузірь і хтивих зірок
Пригорнулась до Тебе міцніше так хвилююче Боже
Сповита виром розумно бездумних жіночих думок.

І був вечір і був ранок  – і Ми любилися знову.

Дихав день променем сонця долонями вітру
В потилицю дихав цілому світу 
Вимивав пустотливі хвилини буття
У Любові
І був вечір і був ранок – і ми любилися знову
Життя.

Сплеском ніжним відкриваю зіниці
Дивлюся на свого Творця
Топлюсь у бездонній криниці 
Я

Світлана КЕДИК, “Світ Добра”