Твоя

Скажи, чому  так пахне літом у твоїх обіймах
І дивний вітер летить з моїх  оголених грудей,
Чому так божевільно, дико і нестримно сильно
Безтямно в захваті народжую оновлену Себе?

І присмак пива липко мелькне в запахові світла
Цілунком злизуючи хіть нектарно-ватної жаги…
Тепло, ніжно… лоскоче тіло дивовижний вітер,
Злизуєш з себе мене розіллято-розпінені сліди.

Чому у неба очі кольору моєї вічної Любові і, 
Погляд в темряві малює  каштаново-волосу тінь?
Підкорена лежу на ложі, піднесена самому Богу,
Аби віддати пристрасть в храм духовних володінь.

Скажи у чому суть твого кохання і я скажу де я.
Мовчання.
Мовчання…
Моє мовчання…
А я…
Вечірньо-вранішня Зоря
Твоя.

Світлана КЕДИК, “Світ Добра”