А тоді ляже лід водою між Нами
Ти читаєш мене наголос, як і пестиш наголо Кидаючи в простір відголос аби з небес та Стільки падало
Листя
Ще дихання, Ще дихання украдене у вітру самобутніми, грайливими роками, перелите буденністю крізь
Вінок
Лягали дні, лягали ночі у вічність сном сповивши тіло на смак терпким й пророчим в грайливім мерех
Слідом за бурею
Не кажи нічого, просто обійми мене і знову поламай. Вирви з корінням своїм трепетним диханням, замо
Злягались тіні з світлом, і світло мерехтіло у тінях
Світ у вихорі твоїх очей Купає променем тепло за небокраєм, бездушну тінь ночей леліє у сльозавім
Жриця
Закрию рота вітрові своїми вітами – палким шептанням. Обійнявшись скраю поля, набравши в ніздрі в
Твоя
Скажи, чому так пахне літом у твоїх обіймах І дивний вітер летить з моїх оголених грудей, Чому так б
Скульптор
А дощ іде і парасолька гине В моїх слідах на твоїй глині. Грім гримить у блискавиці Нетлінним спала
По Образу Нашому та Подобі
Ти казав, що весна схожа на мене Я повірила і розквітла в зеленій безмежжі, у подиху свіжого вітру…
Тиша кохання
Я – тиша. Ти – мій оберіг. Рівновагою розбиваю коліна об космічний поріг перед тобою. Молюся. У вид