Ще вогонь у серці  не погас

Приємна новина сколихнула наше місто. З концертом, до  Виноградова, приїжджає народний артист України  Тарас Петриненко. 3-го березня 2023-го  йому виповниться 70. З 1969-го  він постійно на сцені. За 53  роки  творчої діяльності  працював у таких колективах: «Еней», «Дзвони», «Мрія», «Червоні маки», а з 1974-го, на базі  «Київконцерту», разом з Валерієм Смаглієм заново відновили  гурт «Гроно».

Тарас Гаринальдович  відомий український музикант, співак, композитор та поет. Ним написані десятки пісень, які увійшли в репертуар багатьох провідних наших співаків. Пісня  «Україна» стала неофіційним гімном нашої держави. У 1999 –му  співак  удостоєний  звання Народний артист України. Серед найпочесніших його нагород – висока  державна відзнака – орден Свободи. СВ числі  75-ти орденоносців України, Тарас Петриненко  нагороджений  за визначні  особисті заслуги у утверджені  незалежності України та відстоюванні  конституційних прав і свобод  кожної людини і громадянина нашої держави. Пишається і орденом  князя Ярослава Мудрого.

Після успішного виступу у Мукачеві, Виноградів став наступним.

Я – не найкращий,

Я – не найгірший,

Я – просто Я , а не хто-небудь інший.

Залишусь навіки таким,

Не переплутайте мене ні з ким.

Цими віршованими рядками своєї поезії Тарас Петриненко  розпочав свою творчу зустріч в нашому місті. Дружніми тривалими оплесками  артиста нагородили глядачі.   Піснею «Чом ти мила не встаєш?»  співак співає про свою козацьку долю, яка вже до віку така, що зводить та розлучає з коханою, але коли повертається  до неї, завжди їй каже: «Он  Я, і іншої крім тебе немає.» Великий шлях за  свого життя долає кожна людина. Про це йдеться в пісні  «Спів  нічного птаха». Вся надія  поета  постійно живе в його піснях. Про це й співає  Тарас Гаринальдович   у добре знаній усім  пісні «Самотній птах». Згадуючи молодість, постійні репетиції музикантів, які закінчувалися далеко за північ, а жили  члени гурту «Еней» у різних кінцях  Києва, добиратися додому  їм було важко, сам розвозив по черзі всіх. Останньою висаджував співачку, яка жила на 9-му поверсі, завжди просила його дочекатися, поки в її вікні спалахне світло і вона махне йому рукою, що вона добралася до дому і вже на місці. Цей епізод , взятий із життя, послужив для написання  його пісні «Зоряний острів», яка зараз  у залі звучить.

Зустріч з коханням написана на кожній  людській долі. І  коли людина закохується, вона часто згадує того, хто полонить її серце і душу. Про це йдеться в його пісні «Не забувай мене, єдина». З сумом у голосі  артист розповідає, як у цьому суєтному світі  поступово відмирає поезія та не самі поети. Життя – жорстока річ, як яма оркестрова. В ній  життя поступово зникає, але коли настане час пісень, тоді співак просить, щоб згадали і мене. Про це йдеться в пісні «Моя мелодія». На запитання: «У чому людське щастя?»  артист впевнено відповідає: « Це – коли тебе розуміють, уважно слухають, постійно думають і хвилюються за тебе». І наче відголос зараз лунає пісня «Зорепадом летять роки».

Тарас Гаринальдович знайомить присутніх із складом свого гурту «Гроно»: звукорежисером – Володимиром Лещенко. Серед музикантів  його син – Славко Лещенко, ударник – Сергій  Янсон (кличка Джексон, продюсер  працівник телеканалів «Інтер», «1+1» ,  «Пліч-о-пліч»   Валерій Кулічкін  за багато років спільної  праці разом  об’їздили майже всю Україну. Час  залишає свої відбитки, але не віриться в те, що ми не вічні на світі. Для своєї дружини, Народної артистки  України  Тетяни Кіндратівни Горобець співає пісню-зізнання «Я старітиму поруч з тобою». Сильне враження  глядачі отримали  від пісні «У Тетяни на ганку цвітуть намальовані квіти». В лихолітті цієї пітьми дуже важливо всім нам жити по совісті, залишатись людьми і співати хороших пісень для хороших людей. Естафету сольного виконання  перебирає співачка Тетяна Горобець. Свій «Романс»  вона присвячує воїнам, що воюють на Сході  України  і тим, хто їх надійно чекає вдома. Про жіночу тугу  за доленькою своєю та про те, як заблукала у своїх літах йдеться в її пісні «Доленько моя».

У нічному безмежжі холодному , зорі дзвенять у єдиному хорі, мов кришталевий лід,  лунає музика чарівна. І томиться кожне людське серце, готове обняти і пригорнути до себе увесь білий світ. У 2014-му, на Майдані Гідності в Києві, вперше прозвучала пісня, написана Тарасом Петриненко «Все буде гаразд». І зараз вона зазивно  звучить  на сцені. Ще 30 років тому, коли Україна  проголосила свою НЕЗАЛЕЖНІСТЬ, Тарас Гаринальдович написав поезію «Червоний вітер». Її він  поклав і на музику. І стала вона провісницею нашого життя. Наче знав і добре усвідомлював, що старший брат наш  не залишить нас в покої. Віддзеркаленням цих  подій стало наше сьогодення. Та промінь  вірив серці не погас. Боже, Україну збережи!  Господи, помилуй нас !  Весь зал , стоячи,  шквалом оплесків нагородив  співаків і музикантів. Їм підносили  квіти і довго не відпускали зі сцени, дружно  скандуючи: «Нас нікому не перемогти!  Сподіваємось на Божу опіку! Господи, зглянься і помилуй нас!

Коли музи не мовчать, говорить людська свідомість і віра, що прийде час  і на небосхилі знов засяє мирне сонце і запанує спокій у житті усіх нас.

Марія КОНКІНА,

очільниця Виноградівського відділення  ГО МАЛІЖ