Від вистави казки «Коза-Дереза» залишилися найприємніші враження

Кожна зустріч з Вікторією Югас залишає теплий спогад. Завжди підтягнута, в брючному костюмі, висока, тендітна, з довірливим поглядом очей та русявим волоссям. Воно спадає на її плечі. Рукою відводить його і захоплено розповідає про своїх вихованців. З ними займається у Виноградівському зразковому аматорському театрі ляльок міського будинку культури. Змалку прилучилася  до цього захоплення. Росла й виховувалася у творчій атмосфері батьків, які працювали в районному відділі культури. Потім була дитяча школа мистецтв. Уроки гри на фортепіано у обдарованого викладача Тамари Коваль. Жінка, закохана в свою роботу, всю себе віддавала своїм вихованцям, бо своїх дітей не мала. З ними заснувала театральну групу «Відродження». Здійснила ряд постановок. Віці запам’яталася та радість, яку юні актори на сцені пережили після кожного вдалого виступу.

Коли закінчила середню школу, без вагань поступила на театральний факультет до Харківського Національного університету імені Івана Котляревського. Шість років навчання – чотири віддала спеціалізації, два зайняла магістратура. З відзнакою закінчила університет. Могла залишитися у Харкові. Однак її тягнуло додому, в рідні Карпати. Одразу влаштувалася викладачем по класу гри на фортепіано в Королівській мистецькій школі, в якій працює донині.

На громадських засадах прилучилася до зразково аматорського театру ляльок (це звання колективу присвоєно в 2006-му). Керувало ним подружжя Югасів. Батьки Василь Степанович та Наталія Петрівна схвалили її вибір. Дочка отримала кваліфікований диплом актора та режисера театру анімації. На громадських засадах почала працювати як режисер, постановник та художниця. З 2018-го з колективом здійснила такі постановки: «Чарівна ніч». З цією виставою брали участь у багатьох конкурсах обласного, Всеукраїнського та Міжнародному. «Pectoral of talents» де у 2018-му здобули Гран-прі. На фестиваль дитячих лялькових колективів «Березневі сходинки» у березні 2019-го у місто Рівне повезли «Різдвяний вертеп». 2020-го у віковій категорії 4-6 років здійснює постановку «Сонячні промені добра». У межах України, у місті Мукачеві, проходив фестиваль «Імпреза над Латорицею» з широким діапазоном вікових категорій серед мистецьких аматорських дитячих та молодіжних колективів України.

Під час війни колектив цього зразкового аматорського театру ляльок став лауреатом І ступеня дистанційного відкритого фестивалю-конкурсу дитячих та юнацьких театрів мистецтв «Юні зірки Мельпомени» в обласному центрі цьогоріч. На базі місцевого будинку культури діти недавно показали виставу «Друзі назавжди» (у віковій категорії 6-8 років). З великим успіхом юні актори зіграли філософську алегоричну казку-притчу «Маленький принц», за повістю Антуана де Сент- Екзюпері. В ній прийняла участь дівчинка вимушеного переселення з Києва Антоніна Івко. І хоч перешкод було дуже багато, репетиції проводилися при свічках у зв’язку з відключенням електричного світла і переривалися, щоб спуститися у сховище від завивання сирен і постійних тривог, однак театральна група продовжувала працювати над постановкою української народної казки «Коза-Дереза» за інсценізацією нашого земляка, письменника Василя Густія. Своїми силами пошили одяг – льняні сорочки, домоткані фартушки, чільця на голівки, придбали в’язані шерстяні шкарпетки з візерунками в народному стилі. Дуже відрадно, що у виставі взяли участь діти-переселенці. Роль Кози у виставі грає Єлизавета Логінова (з міста Харкова, яка спочатку опинилася в Києві, а зараз мешкає в нашому місті Виноградові. Її батько воює на передовій). Бабу в тіньовій анімації грає Марія Бузова з Слов’янська Донецької області. Казкаркою виступає Марія Зінченко – теж з Харкова. Вона втілює окремі елементи тіньової анімації – хмаринки, сонечко, ялинки.

…Пізня осінь. Вітер. Холод. Пролітає сніг. Бідна кізонька від втоми падає із ніг. Коли бачить, стоїть хатка, гарна чепурна. Тут собі й перезимую думає вона. Стукає у двері: тук-тук! Нікого нема. Цікаво розгортаються події. Ні Зайцю (Анастасія Вереш), ні Вовчику-братчику (Олександрі Шаркадій), ні Ведмедику (Катерині Парамоновій), ні Лисичці (Жасмін Левдар) не вдалося прогнати уперту Козу (Злата Пойдак). Та ось появився Рак (Анна Гасиджак). – Оце тобі, за твою вдачу, злу, брехливу і ледачу, що натуру підлу маєш і на чуже зазіхаєш. Це за Зайчикові сльози, за усі твої погрози. Будеш довго мати знак. Пам’ятай це, – каже Рак.

Ця казка найпопулярніша серед дитячих постановок у професійних театрах України. Ще в 1888 році  український композитор Микола Лисенко написав її як дитячу оперу для своїх дітей. Першу її театральну  постановку здійснив у 1890-му. У народній обрядовості Коза – це символ захвату веселощів, пустотливих витівок, життєвої сили і кмітливості, своєрідний оберіг людського благополуччя.

Нову постановку вистави «Коза-Дереза» Виноградівського зразкового аматорського театру ляльок міського будинку культури ще побачать більшість школярів, студентська та робітнича молодь та гості нашого міста. Принесе вона глядачам велике задоволення і втіху, бо продумана в ній кожна деталь, музичний фон дуже вдало підібраний звукорежисером Василем Югасом, гарне оформлення сцени, здійснене при підтримці керівника театру Наталії Югас та режисера, постановника і художниці Вікторії Югас. 30 хвилин вистави залишили найприємніші враження у глядачів, які першими переглянули її.

 Марія  Конкіна

очільниця Виноградівського відділення ГО МАЛІЖ