Навіть коли рвуться снаряди, музи не мовчать

У мистецькому світі Виноградівщини відбулася знакова  подія.   Вісім молодих митців, які мешкають у нашому місті та найближчих селах  Онік та Широке, до неї готувалися заздалегідь. У виставковій залі «Імпасто»  організували виставку  «Музи не мовчать».   На огляд  шанувальників  живопису вони виставили свої нові полотна. Написані  вони на протязі 298-ми днів. Від самого початку для нас  неочікуваної, жорстокої і кровопролитної,  руйнівної  війни. Вона принесла Україні відчай і спустошення .Попри всі  життєві негаразди, тривоги, неспокій та не сприятливі життєві умови, які спричинили бойові дії  на Сході України,  що  постійно  непокоять увесь світ,  нівечать життя не лише  мирного населення, але і захисників  – воїнів. Муза  залишилася в строю. Вона живе, надихає, творить дива, спонукає наш народ свято вірити в те, що на мистецькому просторі життя не стишило ходи. Навпаки, ще повніше і виразніше проявляється  нескореність нашої нації, її незламний і переможний дух, чітке усвідомлення  того, що навіть в пекельному полум’ї народжується  все прекрасне, на що спроможна людська душа, щиро любляча життя і добре усвідомлююча святу істину:  Вистоїмо! Виживемо!  Переможемо!

Дану експозицію виставки в суботу оформляли  при запалених свічках. Кожній картині відвели належне місце. Тут проявився  цікавий підхід до творчих робіт, які несуть  у собі  цінний лейтмотив – любов до України  і віру в жадану  Перемогу. Одночасно, члени мистецького об’єднання «Art life», до складу якого входять Валентина  Костьо, Альона Стасюк, Владислав  Беланінець  та Діана  Добош-Брода вирішили презентувати видані свої календарі на 2023-ій  рік з репродукціями картин цих художників і всі вилучені від їхнього продажу  кошти передати на підтримку  Збройних Сил України, завдяки яким ми можемо жити і творити на рідній землі.

Оглядаючи  експозицію виставки, глядач відчує і переживе  відчай і спустошення, які у  мирне життя українців внесла ця непередбачувана війна. Зруйновані ущент міста  та села, розкидані по землі  кулі та уламки розірваних снарядів, вириви грунту, перекинуті  електричні опори, опустілі будинки, у  яких гуляє степовий вітер, самотні бродячі  собаки і повна безлюдність окремих  населених пунктів. Автори прагнули правдиво відтворити  протистояння нашого працелюбного народу  і на своєму творчому  фронті оголити наріжний камінь  нашого духовного храму під життєутверджуючою назвою  Україна.

Молодий митець Владислав Беланінець  на картині «Соняхи» зобразив жінку, яка у Генічеську  підійшла до одного з окупантів, відсипала йому жменю соняшникового насіння з побажаннями: «щоб хоч соняшники проросли на цій землі, коли ви тут поляжете». В переліку його робіт картини «Зима в Карпатах», «Гуцульська забава»  (молодь танцює Аркан), «Криваві жнива» (навіть під обстрілами комбайнери збирали  пшеницю і грузовиками вивозили зерно з поля), «Ціна свободи» (село хоронить  свого героя і віддає йому  останні людські почесті) та вражаюча картина «Тату! Мені сьогодні – 5 !» (дівчинка прийшла на могилу батька, вбитого на війні і  розгублено стоїть перед  хрестом, прикритим вишиваним маминими руками рушником).

Художниця Валентина Костьо  намалювала серію робіт «Обстріл», «Сонце сьогодні» (місто все в руїнах і вогню), «Азовсталь» (картина присвячена героям, які увійшли в історію  навіки незламними), «Сила оберту» (коли людина відчуває війну у собі), «Вторгнення» (воно не несе ні змісту, ні форми), «Режим» (війна включила свій  прояв і змінила ритм мирного життя)  та остання  її робота  «Окупація» (змінилося все: земля і люди … і люди стали як земля).

На виставці «Музи не мовчать» вперше дебютував молодий художник – оформлювач та дизайнер Денис  Маренчак. Він виставив 6  цифрових художніх творів, відтворених на полотні. Інтерес глядачів викликали його роботи «Крижаний тигр»,  «Рожева Пантера в Україні», «Мрійник», «Героям Слава», «Ти»  та  Емодзі «Добре серце» дизайн піктограмми (у них художник передав свої емоції, показав ізоляцію  людей від світу, наростаючий їхній клопіт, дистанційне розлучення  і тривоги за рідних, яких доля  вимушено відкинула далеко від рідного дому).

Дві свої  роботи винесла на огляд відвідувачів виставки молода художниця Габріелла Тегзе: «Борімося ! Поборемо!» та «Ті, хто пришвидшує Перемогу дня На згадку прийшли такі крилаті слова : «Тишу може передати тільки живопис» (Г. Моро) та «Життя коротке, мистецтво – вічне» (Гіпократ).

Чарівниця пензля  Діана Добош-Брода  на протязі часу  від початку війни намалювала нові роботи «Stop war in UKRAINA» (зобразила жінку – українку, як символ родючості, надії  на мирне  і щасливе життя ), «Молитва за Україну»,  «Час бавовни» (в руках жінка тримає сніп стебел з розкритими коробочками пухнастої бавовни) …

Війна змусила покинути рідний Харків родину обдарованого  митця  Омельченка. З березня  з молодою дружиною проживають у нашому місті. Тут пізнали радість  батьківства . Гарно  вписалися у мистецький простір нашого міста. Олег Вікторович продовжує  творчо працювати. Це відчутно позначилося на його роботі «Суконний натюрморт» та  картині  «Пейзаж з трубами»…

Цікавий підхід  до розкриття змісту нового мистецького  проекту  «Музи не мовчать» проявила художниця Альона Стасюк. ЇЇ роботи «Берегиня» (зображена жінка, яка несе мудрість роду ,дерево – уособлює символ життя та опалі на землі плоди – генетичний код нації, який проявляється в ході  бойових дій, що висвічують  нові постаті героїв народу), «Триптих»  із серії «Час» (на них відтворені пори року, затяжність ходу бойових дій, світова підтримка  народу України  і прокляття світу, адресовані нашим  ворогам)…

Абстрактний живопис – новинка  для шанувальників образотворчого мистецтва Виноградівшини.  Зараз  вдруге його побачили наші глядачі на полотнах  художника – аматора, митника Золтана Дудаша. Актуальними стали нові роботи митця «У полоні», «Війна» та «Бій». Вони виразно і чітко передали людські хвилювання, тривогу і неспокій  рідних за тих, хто на передньому краї війни відчуває велику відповідальність за близьких  і із зброєю в руках  надійно захищає рідну землю і тих , котрі залишилися в тилу і живуть за їхніми плечима  в постійному  чеканні їх  і надії , що всі вони  повернуться  додому живими.

Кожна виставка митців залишає свій слід у свідомості і поглиблює повноту  відчуття життя .

МАРІЯ  КОНКІНА

очільниця  Виноградівського відділення ГО  МАЛІЖ