Олег Омельченко: МУРАЛ

Останні місяці, сучасне вуличне мистецтво набуло певного руху у Виноградові. Харків’янка Анастасія Худякова створила три мурали впродовж свого перебування у нашому місті. Дані арт-об’єкти надають будівлям певного естетичного вигляду та водночас грають роль патріотичного виховання. Схоже, творчість під час війни оголила грані поступу перед неминучістю втрати та болю.

Ще однією людиною, яка вимушено покинула свою домівку через війну є Олег Омельченко, також художник і також з Харкова. І поки східна столиця нашої держави гідно тримає прикордонний удар ворога, її мешканці у найзахіднішій частині України за кілька кілометрів від кордону з Євросоюзом облаштовують життя по-новому, хто як уміє. Олег Омельченко намагається залишитись собою — художником. Аби не втратити навики викладача, вірніше зберегти їх і, навіть, дещо примножити новим досвідом, створив студію скетчингу на базі виставкової галереї “Імпасто”. Щонеділі там займається своєрідною психо-емоційною арт-терапією. Окрім того пише картини та бере участь у місцевих виставкових оглядах і не тільки.

Сьогоднішня подія окреслила Олега Омельченка, як автора витвору мистецтва нанесеного на поверхню стіни одного з виноградівських підприємств, мова йде про “Джентерм”. Символізм художнього задуму відтворює реальність у якій живуть українці впродовж майже року. В малюнку художник скомпонував народне вбрання Виноградівщини, що відображають чотири покоління жінок, чотири емоційні стани — біль, страх, впевненість, вдячність; солдатів ЗСУ; Ангела, який всіх тримає в обіймах своїх крил. Мурал виконаний в патріотичних кольорах та брендових кольорах підприємства. Згідно авторського задуму усі складові об’єднує біла смуга, що безперервно в’ється вписуючи елементи в загальну картину. Своєрідним графічним повідомленням у даній роботі стали художньо вмонтовані іконки, вони розповідають про роль підприємства для суспільства Виноградова та України, відтворюють підтримку ЗСУ.

Згідно менталітету та традицій Виноградівщини й Закарпаття загалом на представлення муралу були запрошені священники. Вони освятили даний арт-об’єкт, в молитві згадали Україну.

Олег Омельченко набувши у Виноградові коло творчих друзів та прихильність пересічних виноградівчан, які так чи інакше, підтримують його сім’ю — дружину Нелю та донечку Софійку (яка народилася вже тут), вчергове ствердив себе як художник. І навіть, коли Олег поїде, мурал залишиться. Мабуть є у війни зворотній бік — ми українці з різних куточків нашої держави об’єднані ворогом, вчимося приймати себе такими як ми є, разом тамувати біль, разом сміятись, радіти, творити… разом вставати з колін та рухатись до перемоги особистими але спільними кроками. Адже великий вогонь розпалюють маленькі трісочки…