Неперевершений стінопис в кольорах

Керівництво компанії “ДЖЕНТЕРМ” пройнялося повагою і щирою вдячністю до працьовитих людей, які влилися у робітничий колектив і позмінно трудяться в цехах, сумлінно виконуючи доручену їм роботу. Коли виникла потреба у призову на поповнення рядів захисників, що на Сході України воюють на передовій, з колективу на фронт відбули десятки молодих, енергійних, завзятих чоловіків. Щоб ця вірність і відданість своєму народу, готовність захищати нас, аби ми щодня могли ходити на роботу, жити своїм звичним життям закарбувалася у свідомості і пам’яті всіх членів колективу, керівництво компанії “ДЖЕНТЕРМ” вирішило на видному місці, на території існуючого сучасного підприємства створити величний мистецький стінопис. Ця пропозиція керівника Чоби ОРБАНА у колективі знайшла одностайну підтримку і не гаючи часу вирішили її втілювати у життя. Місцем для розпису вибрали стіну біля прохідної. Знайшли і талановитих митців – подружжя ОМЕЛЬЧЕНКІВ, яких широкомасштабна кровопролитна війна зірвала з обжитого місця проживання (Харкова).

Мов зірваний листок, молоде подружжя справді добре знаних у своїх колах, талановитих митців сучасного живопису, що вперше чекали поповнення своєї родини, закинула у мальовниче і справді найтепліше містечко під відрогами Чорної гори – Виноградів.

Як Олег Вікторович колись написав у своїх афоризмах “ТРИ СКРИЖАЛІ. 15 МИСТЕЦЬКИХ ЗАПОВІДЕЙ ДЛЯ ТВОРЧОЇ ОСОБИСТОСТІ”: “Живопис, як зерна. Що посіяв художник, те пожинає глядач”…

Пропозицію керівництва сприйняв одразу. Загорівся бажанням стисло і красномовно всіма можливими і доступними мистецькими засобами передати суть сьогодення, лавину людських почуттів, болю втрат, хвилювань і переживань за рідних, що в окопах стоять незборимою стіною, проявляючи гідний світові подив і вже своєю відвагою і мужністю підтвердили жертовну готовність боронити рідну землю, нашу країну і нашу незалежність. До роботи приступили одразу. Після нанесеної на стіну грунтовки, спроектованого та вдало продуманого у всіх деталях з керівництвом компанії узгоджених частин ескізу, на площі 6х10 квадратних метрів акрилово-латексними фарбами САРАГО, Олег Вікторович почав розписувати свій масштабний мурал. На підйомнику, на висоті, доводилось працювати годинами. Але втоми наче й не було. Жив єдиним бажанням передати людям свої пережиті враження і відчуття від війни і висловити вдячність за те, що між ними знайшов себе, своє родинне щастя, нових надійних друзів. Ретельно вибирав скупі на тепло сонячні дні, щоб і робота успішно просувалась і нанесені на основний фон стіни фарби вчасно висихали. І ось пам’ятний, хвилюючий, по-святковому незабутній і урочистий день, якого подружжя ОМЕЛЬЧЕНКІВ з неослабним нетерпінням чекали – настав.

З пропусками, через заводську прохідну проходять працівники колективу на перезмінку поспішають робітники і службовці, запрошені на урочистість офіційного відкриття першого величного мистецького стінопису-муралу “НАС НІХТО НЕ ПЕРЕМОЖЕ, БО РАЗОМ МИ – НЕЗДОЛАННА СИЛА”. На просторому подвір’ї вже гуртуються художники Вячеслав Попович, Михайло Погоріляк, Золтан Дудаш, Маргарита Тегзе, Валентина Костьо, Ольга Гал, Тетяна Рацин… У дружній розмові журналісти Світлана Кедик, Наталя Кобаль, Василь Горват. Камерою поспішає зняти перші кадри оператор Олег Ільчин… настає урочиста хвилина. Масивна біла тканина поволі опускається донизу. Перед зором присутніх постає величне панно.

Затамувавши подих, з неослабною увагою зараз, присутні на відкритті, глядачі уважно розглядають цю повномасштабну, справді величну роботу, так захоплено виконану і змістовно передану на огляд всім тут присутнім людям. Ангел, що у розведених долонях несе двом ВОЇНАМ-ЗАХИСНИКАМ, НАДІЙНУ БОЖУ БЛАГОДАТЬ, ЩО 327 ДНІВ ТРИМАЄ НАШИХ БІЙЦІВ У НАДІЙНІЙ ОБОРОНІ, НАДАЄ ЇМ

ПІДТРИМКУ, ЗАХИСТ, СИЛУ І ВІДВАГУ, НЕПОХИТНУ ВІРУ, ТВЕРДУ НАДІЮ І ВСЕТОРЖЕСТВУЮЧУ ЛЮБОВ ДО РОДУ, СВОГО НАРОДУ, НЕПЕРЕМОЖНОЇ НАЦІЇ. ЗБОКУ У НАРОДНОМУ ОДЯЗІ – чотири жіночих постаті: МАТЕРІ, що на війні втратила сина і з цим болем житиме на світі до останнього свого подиху; ДРУЖИНИ, ЩО ПРОВЕЛА ЧОЛОВІКА НА ВІЙНУ І В ПОСТІЙНІЙ ТРИВОЗІ ЖИВЕ ЧЕКАННЯМ ЙОГО СКУПИХ ДЗВІНКІВ І ПОВЕРНЕННЯМ ДОДОМУ ЖИВИМ. Перед нею – ДОНЕЧКА, у руках якої лялька. Змалку вона несе уособлення ЖІНОЧНОСТІ І МАТЕРИНСТВА, нерозривного зв’язку вічного життя на землі; четверта постать – КОХАНОЇ ДІВЧИНИ, ЯКА З НАДІЄЮ ЩИРО МОЛИТЬСЯ І ПРОСИТЬ ВСЕВИШНЬОГО ЗБЕРЕГТИ ВІД ПОРАНЕННЯ, КАЛІЦТВА І СМЕРТІ ЇЇ КОХАНОГО. З НИМ ВОНИ СТВОРЯТЬ СІМ’Ю І ПІСЛЯ ПЕРЕМОГИ ВІДБУДОВУВАТИМУТЬ ВІЛЬНУ, ЗАМОЖНЮ, ЩАСЛИВУ І ВИЗНАНУ СВІТОМ, САМОСТІЙНУ, ПРОЦВІТАЮЧУ, НЕЗАЛЕЖНУ ДЕРЖАВУ – УКРАЇНУ. У знаках-символах показана життєстверджуюча сила, єдність армії і народу, згуртованість – спільною працею, волонтерським рухом, всенародною підтримкою всім життєво необхідним для воїнів на фронті: ліки, продовольство, оснастка технікою, тепловізорами, побутовими та гігієнічними засобами.

Після виступу директора підприємства Чоби ОРБАНА, творчого звіту провідного харківського художника та викладача Олега Омельченка до присутніх із словами синівської вдячності і любові звернувся представник Берегівського районного центру комплектування та соціальної підтримки Віктор МИХАЙЛИШИН. Настає справді хвилюючий момент: ведучі запрошують 6 захисників з цього колективу, які недавно повернулися з передової. З натовпу виходять молоді, підтягнуті фізично і морально загартовані вчорашні воїни Євген ЙОНІ, Андрій ФІЛЕЙ, Михайло БОРІН, Владіслав МАРФУТІН, Сергій СВИЩО та Юрй Куцкір. КОЖНОМУ З НИХ директор компанії “ДЖЕНТЕРМ ” Чоба ОРБАН ВРУЧАЄ ПАМ’ЯТНІ ПОДАРУНКИ-ВІДЗНАКИ як вияв всенародної поваги, шани і любові.

Потім звучить молитва, проводиться освячення муралу-настінного величного живопису отцями Мирославом СИПКО та Михайлом БІДЗІЛЕЮ. ЗВЕРНЕННЯ І НАГОЛОС СВЯТИХ ОТЦІВ БУВ ТАКИМ: УКРАЇНА ЖИВЕ! УКРАЇНА БОРЕТЬСЯ! УКРАЇНА МОЛИТЬСЯ! КОЛИ У НЕЇ ТАКІ СИНИ, З ВІРОЮ У БОГА, УКРАЇНА ПЕРЕМОЖЕ І ДОЧЕКАЄТЬСЯ СВОЄЇ МИРНОЇ ВЕСНИ і ГОСПОДЬ ПОДАРУЄ НОВИЙ НАДІЙНИЙ ДЕНЬ І ЧАС ПРОЦВІТАННЯ НАШІЙ ДЕРЖАВІ І ЇЇ СТРАЖДАЮЧОМУ НАРОДУ НАВІКИ.