Поєднала приємне з корисним

З Надвірної з сім’єю переїхали в Ужгород. І вже 18-ий рік мешкає в обласному центрі. Хоч за освітою вона філолог – 30 років тому успішно закінчила Прикарпатський національний університет імені  Василя Стефаника, але як дипломований вчитель рідної і німецької мови не прописалася в школі. Вона знайшла себе в іншому: спочатку захопилася фітнесом, а коли  відвідала заняття йоги, відразу відчула, що це її покликання. Почала наполегливо працювати над собою і ця нова справа повністю поглинула її. Зараз Ірина Стефанюк працює в спортивно-оздоровчому комплексі  в Ужгороді. Успішно працює з молоддю, веде заняття йоги. Вона – заміжня. Має гарну родину. Двоє дорослих донь. З рідного гніздечка  вже обидві випорхнули і самостійно   торують свої життєві стежини.

Три роки тому жінка досягла золотого полудня свого віку. І відчула, що як людина вже має чим поділитись і варто донести своє надбання, спостереження, набутий досвід, корисні напрацювання, аналіз і зроблені висновки до  інших людей. Народилися вони в її свідомості в ході пережитих і пройдених в часі періодів: дитинства, юності, зрілості.  Цікаві думки, емоції, враження нотувала на папір. Так започаткувала ведення щоденника. Коли відпочивала на Середземному морі, ті незабутні світанки, обідню  втому спекою та неповторну красу згасаючого заходу сонця описала так виразно і чітко, що сама відчула, як почала творити словом. Вони стали першими зернами її засіву, які пробудили в ній потяг до літературної творчості. Занотовувала в зошиті свої відчуття, почуття, емоції, світосприйняття важливих епізодів життя, подій, миттєвостей, які вкарбовувались в пам’яті, поступово аналізуючи їх, усвідомлюючи їх вагомість і вплив на почуття, на хід  самого життя. Коли згодом, випадково, випала  така нагода, вона відкрила свій щоденник, стала перечитувати  написане, зрозуміла, що правдиво описала те, що хвилювало свідомість, серце, її жіночу душу. Це були перші цеглинки, з яких вибудовується елементарне людське щастя сім’ї. Вона доступно виклала те, що пережила сама, те що усвідомила; у сім’ї важливо все: уміння тверезо все сприймати, відчувати, вчасно підтримати, інколи навіть прощати промахи свого партнера,  відчувати і бачити нерозривність сімейного союзу. Цементуючою ниткою в  молодій  родині стає дитина. Вона однаково довірливо та впевнено тримається руки тата і мами і впевнено з ними входить у кожний прийдешній день життя.

Так  з’явився сюжет двох повістей Ірини Стефанюк. Дала їм вона гарні назви. Першій –    “Ти хочеш яблуко? ” Друга  була надрукована під заголовком “Тут і там”. Підняла авторка цікаву тему про важливість складової енергії, яка постійно живить життєву силу кожної людини.

Не нав’язливо  молода письменниця донесла до своїх читачів цікаву думку: тепло, яке дає рідна земля, не можливо замінити чужиною. Вона підкреслила, що людині варто постійно працювати над собою. Це дозволить кожному у добрій формі підтримувати свій  енергетичний фон, здоров’я, емоційний стан, інтуїцію, розумові здібності упродовж усього свого земного життя.

Сім енергетичних полів надійно творять структурну конструкцію кожної, проживаючої на Землі людини. Фізичне тіло відповідає за нашу уяву, сновидіння. Ментальна енергія – наші думки. Очі є тунелем в тонкий світ. Сама енергія має форму еліпса. Астральне тіло є мандрівником. Воно дозволяє проникати в інші світи, виміри, плани. Проявляється як віщі сни, яснобачення. Воно – прозоре, як кришталь… 

Так наша гостя невимушено розповіла про всі сім енергетичних тіл, які формуються нами на протязі життя і надійно служать кожному з нас, якщо над собою постійно працювати.

Перед своєю аудиторією  слухачів у бібліотеці Ірина Стефанюк почувала себе впевненою. І віку її не даси. Виглядає молодо. У брючному костюмі стояла середнього зросту худощава, по-дівочому струнка, умудрена життям жінка. І хотілося їй сказати   що віримо, на досягнутому вона не зупиниться.  Чекатимемо з нею нових приємних зустрічей і появи її нових  прозових творів. Ця зустріч була взаємокорисною як для молодої талановитої літераторки, що відкрила завісу на різновиди йоги, корисні як для молодих, так і зрілих людей, так і для її  слухачів – перших поціновувачів її творчого напрацювання на ниві красного писемства.

Марія КОНКІНА, 

очільниця Виноградівського  відділення ГО МАЛІЖ