Писанка – вічність у стислому вигляді

Як народжується диво-писанка? У виставковій залі Імпасто пройшов майстер-клас з писанкарства, який провела Діана Добош-Брода – художниця, графік, дизайнер, викладач виноградівської школи мистецтв ім. Бартока. Кожен з учасників переконався в тому скільки потрібно знань, навиків, терпіння для того, аби створити знамениту українську писанку. Хтось спробував вперше, хтось постарався пригадати набуті навики. Але, щоб створити шедевральний витвір, то треба бути віртуозом. Та скільки радості приносить це заняття, якою силою писанка наділяє нас! Це магія символів, фарб та рук – магія Всесвіту. Діана Олександрівна розповіла, що вперше до писанкарства привернула її увагу викладачка у вузі. З тої пори вона захоплено робить писанки і заохочує інших до цього. Майстриня допомагала учасникам у виборі орнаменту, розкривала «секретики» при роботі з писанкою та надихала їх. 

Писанка – це витвір мистецтва, в якому закодовані символи життя, відродження, безсмертя. Дослідники вважають, що розпис української писанки має понад 100 символічних малюнків. Символізмом наповнена і її кольорова гама: червоний колір – відображення радості, життя та любові, жовтий – це Місяць, зорі та врожай. Зелений – багатство та буяння рослинного світу, блакитний – чисте небо та здоров’я. Вохра – це матінка-земля, а чорний з білим – пошана до померлих родичів та їхніх душ.

Видів орнаменту для розпису писанки, як і їхніх значень, існує безліч. Кожна місцевість століттями вносила у цю традицію щось своє, передаючи знання і вірування від покоління до покоління. Основні орнаменти, що використовуються для виготовлення писанок: сонце, хрест, зоря, квіти, гілка, спіраль, дерево життя та інші.

За часів християнства на писанках з’явилася релігійна символіка. Крапками позначалися сльози Божої Матері, риба – символ Ісуса Христа, хрест – страстей Христових. Є символи, якими найчастіше користується більшість українських писанок. Це – геометричні фігури. Трикутник – символ сімейного (мати, батько, дитина), божественного (Бог-Отець, Бог-Син, Бог-Дух Святий) або стихійного (земля, небо, вогонь) початків. Коло – символ сенсу життя і його пошуку, решіточка – символ переплетення успіхів і випробувань в людській долі, поділу добра і зла, кільце – материнства і пізнання. Що цікаво, зірки, а також кінь на писанках можуть символізувати сонце; олень – життєву силу, а риба – життя, здоров’я, родючість.

З давніх-давен, як в великодні свята, так і для магічних ритуалів в дохристиянський період, активно використовувалися крашанки – варені яйця, пофарбовані в будь-який один колір. На Великдень, як правило, в червоний. На всій території України і в наші дні масово поширений звичай вживати крашанки в їжу на світанку Великодня, після закінчення великодньої служби в храмах.

У дохристиянську епоху їх також застосовували в якості атрибутів магічних ритуалів. Вважалося, що вони володіють цілющою силою. Хвора людина носила крашанку на шиї, підвішеною на нитки. За язичницьким повір’ям вона, вбирала в себе його хворобу. На новосілля над дверима вішали амулети з червоних крашанок в обрамленні колосків пшениці.

У народних традиціях розвивалися і інші техніки розмальовки яєць.

Крапанки – це коли гарячим воском наносяться плями, смужки, цяточки на шкарлупу, після чого яйце занурюється у фарбу. Потім знову наносять крапельки воску і занурюють у фарбу іншого кольору. А так далі. Потім віск видаляють, і на яйці залишаються різнокольорові цяточки: білі і кольору використаних фарб. 

Дряпанки, або шкрябанці – це яйце, забарвлене в будь-якої однотонний колір, на якому потім за допомогою металевого вістря продряпаний візерунок.

Мальованка – це яйце з нанесеним на шкарлупу авторським, часто художнім малюнком: натюрмортом, пейзажем, вигаданим сюжетом.

Для малювання писанок в старовину використовувався чистий бджолиний віск, живий вогонь воскової свічки, рослинні барвники. Малювали нехитрим інструментом – писачком. Особливу роль відводили воді, на якій замішували фарби. За нею ходили до настання зорі, мовчки, потай, брали з 7 джерел або там, де 3 потоку зливаються в один. Така вода називалася у слов’ян непочатою, або «німою».

Давно традиційне заняття  в сучасному світі стало, швидше, сувеніром, але зберегло свою красу, свою божественну силу і духовну суть…

Я спостерігала за руками учасників майстер-класу і мене не залишало відчуття безмежного простору, безмежного світла, безмежної любові, яка з нами, в наших руках і наповнює наш світ, нашу землю. Це відчуття незнищенності. Перемоги нам, українці! Нехай чим швидше наші діти покотять по квітучій землі крашанки, писанки до обрію, до сонця…

Валентина Костьо