Привернули увагу, підкорили серця, потішили і дорослих, і юних

 Лялька-мотанка      

 З ниток, клаптиків тканини

Та майстерного шиття

Оберіг є для родини

Для щасливого життя…

(Галина Верд)

З самісінького малку дитячі руки завжди тягнуться до іграшок. Хлопчики полюбляють машинки, крани, трактори, моделі планерів, повітряних змій…Дівчатка надають перевагу лялькам, кухонним наборам посуду, рухливим іграм на свіжому повітрі… Та дитячу уяву завжди привертає зацікавленість тим, що можна зробити своїми руками: виліпити з пластиліну, солоного тіста, випиляти з фанери чи вичеканити на металі, вирізьбити з дерева, викласти з камінців, бісеринок чи намистинок, як витинки вирізати з паперу, розмалювати чи виготовити як картинку – аплікацію. Цей перший прояв дитячої творчості. Він розвиває не лише уяву школярів, їхнє гармонійне бачення навколишнього світу, але й допомагає кожній дитині повніше розкрити свої приховані резерви, таланти, можливості, уміння і бажання самому щось пробувати творити.

Так було і торік. З початком широкомасштабної війни, в нашому місті появилися перші переселенці зі східних областей України. Через постійні ворожі нальоти і руйнування житлових масивів наших міст і сіл, батьки змушені були зриватись і залишати рідні домівки, добиратись у інші краї, більш безпечні для проживання в даний час.

Тоді, у Виноградові опинилось багато сімей вимушених переселенців з дітьми. Працівниці публічної дитячої бібліотеки  стали постійно виходити на центральну площу міста. Тут вони почали знайомитися з приїжджими хлопчиками та дівчатками. Так поступово зав’язувалася дружба дітвори з господинями книжкової світлиці. Хлопчиків і дівчаток запросили на майстер-клас по виготовленню ляльок-мотанок, вузликових ляльок, ляльок оберегів. Бажаючих тоді відвідати цей захід записалось 12, а прийшло-35. І коли дітвора приступила до роботи, ці 2 години пролетіли як мить. За роботою своєї малечі уважно стежили і їхні мами. Вони теж активно підключилися до виготолення саморобних ляльок-мотанок, що стали найціннішим надбанням, власноруч виготовоеним дітворою іграшок на новому місці проживання вимушено переміщених осіб у Виноградові. Місто під Чорною горою знову повертало дітям переселенців неприховану радість дитинства і відчуття того спокою, в якому поступово розчинялася їхня тривога, неспокій і страх від пережитих тих жахливих драматичних подій, свідками яких вони недавно самі  стали, а зараз поволі почали відходити від них.

З цього пам’ятного і хвилюючого епізоду почав свій виступ начальник відділу культури та туризму Виноградівської міської ради Василь Югас. На цю виставку, організовану бібліотечними працівницями Виноградівської міської бібліотеки-філії №3, з нагоди 20-ти річчя Міжнародного дня лялькарів, яка зараз відкрилася у читальному залі з показом творчих робіт чотирьох молодих місцевих лялькарок, він прийшов з ПОДЯКАМИ. Почергово він їх зараз вручає визнаним нашим майстриням Маріанні Гаврило, Наталії Годван, Євгенії Семак та наймолодшій лялькарці з цього виду витвору мистецтва – Евеліні Боднарук. Виступаючи наголошує, що це визнання майстриням текстильних ляльок за їхній вагомий внесок у відродженні, примноженні, збереженні і популяризації історико-культурного пласту народного ужиткового мистецтва, поширеного на Україні з давніх часів.

Кожна з нагороджених, до визнання майстерності досягнутої у своїм захопленні, ішла своїм непротореним шляхом. Наталія ГОДВАН чекала другу дитину УЗі підтвердило, що під серцем жінка носить дівчинку. Ця приємна новина і очікування жаданого поповнення в родині, підштовхнули її до виготовлення ляльки своїми руками. Коли Гобіці було півтора місяці, Наталія Василівна вперше вийшла на люди. У День міста, на центральній площі виставила перші свої 4 саморобні ляльки. Стояла, тримаючи на руках своє малятко в повитку, коли до неї підійшла Маріанна Гаврило, яка теж була заспівувачкою цього виду народного мистецтва. З тої миті почалася їхня творча дружба , довжиною в 10 плідних років . Вона стала важливою, корисною і цінною для обох жінок. Наталя Годван зараз виставила не лише витвори своїх рук , але і відтворила власне відео “Як я створюю власні ляльки?” Зараз вона чітко окреслила свій творчий процес, починаючи від  зародження задуму, поетапного напрямку роботи і втілення самого задуму авторки у готовий виріб (спочатку малює ескіз ляльки, підбирає матеріали, формує з дротиків каркас – своєрідний скелет майбутньої ляльки. Далі формує її голову, очі, повіки, ніс, губи, щічки, підборіддя, сам стан. Відводить добу; щоб сама заготовка просохла. Далі, одночасно формує ручки і ніжки. Дає їм можливість знову просохнути. Потім слідує шліфування, обрізання зайвих прошарків глини, де ще потрібне доліплення. Розпис заготовки пастельними та акриловими фарбами, тонування лиця, лакування розписування очей  брів, губ ляльки. Волосся підбирає з шерсті овечок та кізоньок. Далі ляльку одягає і прикрашає декоративними елементами: віночком на голові, разками намиста на шиї та паском на талії…

Майстер – клас по виготовленню ляльки-мотанки МАВКИ присутнім зараз на виставці глядачам дає викладач образотворчого відділу Виноградівської дитячої мистецької школи імені Бели Бартока Маріанна Василівна Гаврило. Під її вправними та спритними руками на очах присутніх народжується неймовірно гарна лялька-мотанка МАВКА. В ході своєї роботи майстриня нагадує, що вузликові ляльки-обереги матерями власноруч виготовлялись для немовлят. Її клали в колисочку: на спокійний сон дитини і як оберіг для надійного захисту від людського зурочення. Перед весіллям молодих виготовляли ляльку-мотанку для щасливого і заможного родинного життя. Молодицям дарували ляльки – обереги в хустині або чепчику. Дівчині підносили ляльку-мотанку у віночку – на вірну любов, щасливу долю, вдалий життєвий вибір свого судженого, Богом нареченого…

В своїх ляльках Євгенія Семак гарно відтворила природній коловорот року: весну, літо, осінь, зиму. За сім років вона виготовила близько 950 ляльок-мотанок, які вже понаходили своїх нових господарів і тепер постійно радують і дорослих, і малих, приносять їм постійне задоволення і приємні емоції, як нагадування про віддалене в часі їхнє безжурне дитинство.

З цікавим творчим своїм набутком на цю показову виставку прийшла наймолодша її учасниця Евеліна Боднарук. Крім 6 – ти дивовижних ляльок-мотанок які зараз тут демонструє, вона додатково виставила КАТАЛОГ

(ФОТОАЛЬБОМ “МОТАНКА-ОБЕРІГ”). У нім – світлини 19-ти її дивовижних ручних витворів, як свідки її першої персональної виставки. Як випускниця образотворчого відділу класу викладача Маріанни Гаврило її здібна учениця вперше показала свої роботи в щорічний звітній День мистецької школи імені Бели Бартока. Ця перша сходинка визнання укріпила віру Евелінки в тім, що це її справжнє покликання. Мріє дівчина постійно творити свої ляльки-мотанки, ляльки-обереги на радість і потіху людям. І віриться, що ця її мрія здійсниться.

Марія КОНКІНА,

очільниця Виноградівського відділення ГО МАЛІЖ